Папа: діла милосердя дають нам можливість дедалі ближче наслідувати Христа

Під час Святої Меси у каплиці «Дому Святої Марти» в понеділок, 5 червня 2017 р., Папа Франциск закликав наново відкрити та втілювати в життя «чотирнадцять діл милосердя щодо душі й тіла», і як приклад такого наставлення він вказав на Папу Пія XII, який переховував переслідуваних євреїв під час Другої світової війни.

Спонукою для проповіді Святішого Отця став уривок із старозавітньої книги Товита, в якій описане його свідчення віри та праведне життя його родини.

Як зазначив Папа, Товит був «багатим, але милосердним». Читаємо в Біблії: «Я, Товит, ходив дорогами правди й справедливості всі дні мого життя й чинив багато милостині моїм братам і народові, що були забрані зо мною у полон в країну Асирійську, в Ніневію». За словами проповідника, спочатку може здаватися, що автор цих слів вихваляється, але, насправді, він бажає дати свідчення милосердя. Далі Товит описує подію, що сталася на свято П’ятидесятниці: перед тим, як сісти до святкового столу, він попросив свого сина вийти і подивитися, чи є хтось бідний із його братів-євреїв, щоб запросити на обід. Повернувшись, син повідомив батькові про вбитого, що лежить посеред майдану. Товит відразу встав, залишивши свій обід, поклав тіло мертвого до кімнати, щоб поховати його після заходу сонця. «Потім, повернувшись, обмився і, до краю сумний, почав обідати». (Тов 2, 5)

Папа зазначив, що Товит вчинив «одне з чотирнадцятьох діл милосердя щодо душі й тіла». «І в списку діл милосердя, які нам пропонує Церква, – вів він далі, – останнє полягає в тому, щоб молитися за живих і померлих, а також ховати померлих».

«Діло милосердя, – підкреслив Святіший Отець, – означає не тільки ділитися тим, що я маю. Звичайно, це дуже важливо: і Товит ділиться грошима, бо був багатий і давав милостиню. Але він ділився також приязню: запрошував вбогих на обід». Папа зазначив, що важливо «не тільки ділитися, але й співчувати, тобто терпіти з тими, хто терпить». За його словами, діло милосердя не означає зробити щось, аби просто скинути тягар зі свого сумління: милосердним є той, хто вміє розділяти, а також співчувати проблемам інших осіб.

Проповідник запропонував поставити собі запитання для іспиту сумління: «Чи я вмію ділитися? Чи я щедра, чи щедрий? Коли бачу людину, яка страждає, що має труднощі, чи я також страждаю? Чи вмію поставити себе на чиєсь місце, в ситуації терпіння?». За словами Папи, слова Товита: «і до краю сумний почав обідати», вказують на те, що він вмів «розділяти і співчувати», що є першою характеристикою милосердя.

Наступник св. Петра вказав також на іншу важливу характеристику милосердя: «чинити діла милосердя, іноді, означає ризикувати». Ховаючи вбитих євреїв у неволі, Товит ризикував своїм життям. Ризикували своїм життям і ті, які під час Другої світової війни переховували переслідуваних євреїв, як наприклад Папа Пій XII.

Той, хто чинить діла милосердя, як зазначив Вселенський Архиєрей, може також стати предметом насмішок, як це було з Товитом, з якого глузували сусіди. І, власне, ця старозавітня розповідь вказує на три характеристики діл милосердя: ділитися й співчувати, ризикувати та бути готовими до насмішок.

Папа Франциск зазначив також, що «діла милосердя – це шлях до того, щоб знайти милосердя». Про це йдеться також у Блаженствах: блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Проповідник пояснив, що той, хто вчиняє милосердя, робить це тому, що знає, що насамперед Господь був милосердним до нього: «Якщо чинимо ці діла, це тому, що Господь змилосердився над нами: подумаймо про наші гріхи, про власні помилки і про те, як Господь простив нам, простив нам усе, мав оце милосердя». «Тому, принаймні, чинімо те саме з нашими братами», – закликав Папа.

Святіший Отець вказав ще на одну річ, яка, за його словами, не є очевидною в старозавітньому уривку про Товита: діла милосердя спричиняють незручність, але Господь, за його словами, «зазнав за нас незручності», прийнявши смерть на хресті, щоб дарувати нам милосердя.

На завершення проповіді Глава Католицької Церкви закликав наново осмислити діла милосердя, пам’ятати, що їх є чотирнадцять: сім щодо тіла і сім щодо душі. Жартуючи, він зазначив, що не буде просити присутніх назвати їх eсіх, бо боїться, що мало хто про всіх пам’ятає. Але підкреслив, що важливо пригадати ці діла та їх чинити, бо «вони звільняють нас від егоїзму і дають нам можливість наслідувати Христа дедалі ближче».