Папа: духовне життя – це боротьба, підтримкою в якій для нас є Іcус
Духовна боротьба спонукає нас уважніше придивитися до тих пороків, які нас сковують, і з Божою благодаттю прямувати до чеснот, які можуть розквітнути в нас, приносячи весну Духа в наше життя. Так Папа Франциск підсумував свою другу катехизу з циклу, присвяченого темі пороків і чеснот, який він розпочав в останню середу минулого року. Зустрічаючись у середу, 3 січня 2024 р., з учасниками загальної аудієнції в залі Павла VI у Ватикані, він звернув увагу на те, що духовне життя християнина не є мирним, прямолінійним, а вимагає постійної боротьби.
Духовне життя – це боротьба
Як зазначив Наступник святого Петра, не випадково перше помазання, яке отримує кандидат до Хрещення – це помазання катехуменів, для якого використовується єлей без ароматів, звіщаючи, що «життя – це боротьба». Це походить із того, що в давнину, перед тим як зустрітися з супротивником, борець намащувався оливою, як для того, щоб тонізувати м’язи, так і для того, щоб могти вислизнути із його рук. «Помазання катехуменів відразу дає зрозуміти, що християнин не позбавлений боротьби, що християнин повинен боротися», – сказав Папа, наводячи у цьому контексті вислів, який приписують святому Антонієві, першому великому пустельникові: «Забери спокуси, й ніхто не спасеться». Таким чином, святі не є людьми, захищеними від спокуси, а радше тими, хто усвідомлює, що «у житті постійно повторюються підступи зла, які потрібно виявляти та поборювати».
Благодать розпізнання слабкості
За словами Святішого Отця, є такі люди, які «постійно самовиправдовуються» та вважають, що з ними все гаразд. Однак, якщо хто так думає, то є «мрійником». Буває, що коли приходимо до сповіді, то не спроможні визнати свої гріхи, кажемо, що не пам’ятаємо, але це лише свідчить про те, що ми «не знаємо, що діється в нашому серці».
Ісус, як зауважив Папа, дає нам важливий урок, коли стає поруч з грішниками і чинить жест покаяння, якого не потребував, прийнявши хрещення у Йордані. «Ісус – зовсім інший Месія, ніж той, яким його уявляв Предтеча і яким його уявляли люди: Він не втілює розгніваного Бога і не кличе на суд, а навпаки, Ісус стає в один ряд з грішниками», – сказав він, підкреслюючи, що робить це не тому, що є грішником, але через те, що є одним із нас. «Ніколи не забувайте про це. У найгірші моменти, коли ми скочуємося в гріх, Ісус поруч з нами, щоб допомогти нам піднятися. Це приносить розраду. Ми не повинні загубити цю думку, цю ідею, цю реальність: Ісус поруч з нами, щоб допомогти нам, щоб захистити нас, навіть щоб підняти нас, підняти нас після гріха», – наголосив Святіший Отець, виокремлюючи також важливість вміти просити прощення, молитися про це, говорити про це з Ісусом.
Солідарність у спокусах
У приготованій промові Наступник святого Петра зауважив, що може здаватися дивним і те, що сталося після хрещення в Йордані, коли Ісус пішов на пустелю, де його спокушав сатана. А сталося це тому, що Ісус також тут показується солідарним з нашою слабкою людською природою, стаючи теж великим прикладом для нас. «Спокуси, через які Він проходить і які долає серед неродючого каміння та холодного пустельного вітру, є великим повчанням, яке Він дає для нашого учнівського життя. Він переживає те, до чого і ми повинні завжди бути готовими: життя складається з викликів, випробувань, перехресть, суперечливої мудрості, прихованих спокус і суперечливих звуків», – пояснює Папа, звернувши увагу на те, що під час спокушання сатана навіть користується Святим Писанням, а тому потрібно «зберігати внутрішню світлість, щоб обрати дорогу, яка насправді веде нас до щастя, а потім – докладати зусилля, щоб не зупинитися на цій дорозі».
Всупереч нігілістичній культурі
«Браття й сестри, пам’ятаймо: ми завжди розриваємося між протилежними крайнощами: гордість протистоїть смиренню, ненависть – любові, смуток заважає справжній радості Духа, закам’янілість серця відкидає милосердя», – перестерігає Святіший Отець, зазначаючи, що саме тому є важливо замислитися над вадами та чеснотами, «що допомагає нам перемагати нігілістичну культуру, в якій стираються межі між добром і злом», а також нагадує про те, що людина, коли відкривається на Бога, «спроможна переступити через себе». «Духовна боротьба, отже, спонукає нас уважніше придивитися до тих пороків, які нас сковують, і прямувати, з Божою благодаттю, до тих чеснот, які можуть розквітнути в нас, приносячи весну Духа в наше життя», – підсумовує Папа приготовану промову.
About The Author
