Папа: джерело вірності – сопричастя з Богом

Центральною темою катехизи Папи Франциска про шосту Божу заповідь під час загальної аудієнції у середу стало поняття вірності, як ознаки справжніх людських стосунків. Святіший Отець вказав на важливість належного приготування до подружнього життя та необхідність будувати власну вірність на Божій любові.

Ніякі людські стосунки не є справжніми без вірності й відданості. На цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції в середу, 24 жовтня 2018 р., у Ватикані, пояснюючи шосту Божу заповідь «Не чини перелюбу», що стосується почуттєвої та статевої сфери життя людини.

Вірність – ознака зрілості і відповідальності

«Не можна любити тільки до того часу, доки «вигідно», – наголосив Святіший Отець, – любов виявляється, власне, поза межами власних розрахунків, коли віддаємо все без обмежень». Він додав, що вірність – це ознака вільних, зрілих і відповідальних стосунків. Справжнім є також той друг, який залишається вірним за будь-яких обставин. «Христос, що живе безмежною Божою любов’ю, – додав проповідник, – виявляє справжню любов і завдяки цьому є вірним Приятелем, який приймає нас навіть тоді, коли помиляємося. Він завжди бажає нам добра, навіть тоді, коли ми цього не заслуговуємо».

Замінники любові

Папа Франциск пояснив, що кожна людина потребує безумовної любові і той, хто її не отримує, несе в собі цю неповноту, часто навіть несвідомо. Людське серце намагається заповнити цю пустку різними замінниками, йдучи на компроміси, що тільки приблизно нагадують смак любові. І тому існує ризик називати «любов’ю» незрілі стосунки, надіючись знайти світло життя в чомусь, що, в найкращому випадку, є тільки її віддзеркаленням. 

Святіший Отець зазначив, що саме тому існує тенденція переоцінювати фізичну привабливість, яка сама по собі є Божим даром, але призначена для того, щоб приготувати шлях для справжніх і вірних стосунків з іншою людиною. Цитуючи святого Івана Павла ІІ, Папа Франциск зазначив, що людина покликана до повної та зрілої спонтанності стосунків, що є поступовим плодом розпізнавання прагнень власного серця.

Належне приготування до вірності

Тому, за словами Наступника святого Петра, покликання до подружнього життя вимагає ретельної оцінки того, якими є стосунки, а також часу заручення, для того, аби переконатися в їхній автентичності. «Для того, щоб прийняти Таїнство Подружжя, – наголосив він, – заручені повинні дозріти в переконанні, що в їхніх стосунках є Божа рука, що їх випереджує й супроводжує та дозволить їм промовити: «З Христовою благодаттю назавжди присягаю тобі вірність».

Папа додав, що для того, аби приректи любов і вірність на все життя, подружня пара повинна покладатися на тверду основу, якою є вірна Божа Любов. У цьому контексті він вказав на важливість приготування до подружжя, що є, свого роду, «катехуменатом», бо «мова йде про все життя, а з любов’ю не жартують». Тому не можна обмежитися двома-трьома конференціями в парафії, а потрібно приділити цьому достатньо часу.

Вірність як спосіб життя

«Вірність – це спосіб буття, це стиль життя, – наголосив Папа. – Це означає віддано трудитися, щиро говорити, залишатися вірними правді в своїх думках, у власних діях. Життя, сплетене з вірності, виявляється в усіх вимірах і вчиняє людей вірними й гідними довіри в будь-яких обставинах».

Сопричастя з іншими випливає із сопричастя з Богом

Але для досягнення такого гарного життя, пояснив Святіший Отець, ми потребуємо, щоб Божа вірність увійшла в наше життя, щоб нас «заразила». «Ця шоста заповідь, – сказав на завершення Папа, – спонукає нас звернути погляд на Христа, який Своєю вірністю може забрати наше перелюбне серце і дарувати нам серце вірне. В Ньому, і тільки в Ньому, є любов без обмежень і вагань, повне дарування без застережень і завзятість у прийнятті аж до кінця. З Його смерті і Воскресіння випливає наша вірність, з Його безумовної любові походить постійність у стосунках. Із сопричастя з Ним, з Отцем і Святим Духом випливає сопричастя між нами і здатність переживати у вірності наші стосунки».