Папа: економічне адміністрування ніколи не є етично нейтральними

Як ми вже повідомляли, від 25 до 27 листопада 2016 р. в Папському Університеті «Antonianum» у Римі відбувається другий Міжнародний симпозіум, присвячений економічним питанням, організатором якого є Конгрегація Інститутів богопосвяченого життя й Товариств апостольського життя. Захід, у якому беруть участь приблизно 1000 головних економів та економок чернечих інституцій, щоб продовжити розпочаті у 2014 році роздуми над відповідним адміністрування дочасного майна, проходить під гаслом: «У вірності харизмі переосмислити економіку Інститутів богопосвяченого життя та Товариств апостольського життя».

До учасників симпозіуму надіслав своє послання Глава Католицької Церкви, на початку якого подякував усім за те, що знайшли час зустрітись разом, щоб спільно помолитись та призадуматись над важливими економічними аспектами богопосвяченого життя, а також висловив щиру подяку організаторам вищезгаданого заходу. У своєму повчанні Святіший Отець заторкнув, зокрема, тему чернечої харизми, вірності задумам засновників та питанню переосмислення підходу до економічного адміністрування дочасними добрами чернечих Інститутів.

Зупиняючись спершу над темою чернечої харизми, Вселенський Архиєрей зазначив, що вони не є у Церкві чимось історичним і затверділим, немов музейні експонати, але тими струмками живої води (пор. Ів. 7, 37-39), які зрошують землю нашої історії для того, щоб вона могла зродити щедрі плоди Добра. Перестерігаючи перед «харизматичною археологією», до якої іноді маємо спокусу вдатись, Папа закликав пам’ятати про те, що харизма – це завжди жива дійсність і саме тому вона покликана давати плоди, як це чуємо у притчі про помноження талантів, що отримали слуги для адміністрування від свого господаря (пор. Лк. 19, 11-26), як також до того, щоб розвиватись у креативній вірності, як це постійно нам пригадує Церква (пор. Апостольське постсинодальне напоумлення Івана Павла ІІ «Богопосвячене життя» 37 ).

«Богопосвячене життя, за своєю природою, – це знак і пророцтво Божого царства. Саме тому, цієї подвійної характеристики не повинно забракнути у жодній із її форм», – наголосив Святіший Отець, додаючи, що богопосвячені особи, при цьому, повинні бути уважними та пильними, досліджуючи горизонти нашого життя і нашої сучасності. Така поведінка вчиняє, що харизми, подаровані Господом Церкві через засновників та засновниць чернечих спільнот, залишатимуться живими та зможуть відповісти на конкретні виклики нашого часу, в якому богопосвячені особи покликані давати свідчення про Ісуса та ділитись красою слідування за Ним.

Вказуючи на те, що харизма є даром, безкорисливістю та благодаттю, Папа зазначив, що вона дозволяє чернечим спільнотам рухатись шляхом, освітленим корінням «charis». «Я добре знаю, – продовжив далі Єпископ Риму, – що для тих, які трудяться в економічній сфері, ці слова видаються неважливими, які слід відсунути у приватну та релігійну сферу, Однак, відомо, навіть між економістами, що суспільство без «charis» не може добре функціонувати та втратить свою людяність», – підкреслив Папа, додаючи, що економіка та її адміністрування ніколи не є етично та антропологічно нейтральними: або вони будують зв’язки справедливості та солідарності, або зроджують ситуації виключення та відкинення.

Підсумовуючи перший пункт свого послання, Глава Католицької Церкви зазначив, що богопосвячені особи покликані бути пророками у своєму середовищі, будувати братерські стосунки, сопричастя, солідарність із бідними та потребуючими, бути готовими зі свого боку, «забруднити руки», трудячись в історії нашого часу, вміти досліджувати знаки Божого Царства серед ран сьогодення, яке Господь, без сумніву, хоче благословити та спасти, та супроводжувати вірних дорогами їхнього життя, вміючи ділитись із ними всім тим, чим Господь щедро обдарував.

Говорячи про вірність харизмі, Папа Франциск закликав богопосвячених застановитись над питанням про те, що сьогодні, у цій нашій життєвій ситуації, Господь очікує від нас: ким ми повинні бути і що робити? Святіший Отець переконаний, що бути вірними чернечій харизмі вимагає від посвячених Богові осіб пильної праці розпізнавання, щоб своїми вчинками, відповідними до харизм, можна було й далі продовжувати бути дієвими засобами для того, щоб Божа ніжність досягнула багатьох людей. Він наголосив, що сьогодні чернечі Інститути повинні замислитись, чи праця їхніх членів виявляє їхню харизму, чи відповідає їхній місії, довіреній Церквою через засновників? «Головним критерієм оцінювання вчинків не є їхня рентабельність, але чи вони відповідають харизмі та місії, що їх Інститут покликаний виконати», – вказав Вселенський Архиєрей, зазначаючи при цьому, що бути вірними харизмі, часто вимагає геройських вчинків.

Далі Єпископ Риму зупинився над темою переосмислення економічного адміністрування у Чернечих Інститутах, яке повинно ґрунтуватись на уважному читанні Слова Божого та нашої історії, прислухаючись до шепоту Господа Бога та до волання бідних та потребуючих і застановляючись над тим, що Господь просить від нас сьогодні. Серйозна призадума над усім цим може натхнути до продовження діла, розпочатого засновниками, долаючи різного роду труднощі та відповідаючи на потреби і виклики сьогодення, або до переосмислення та усвідомлення потреби співпраці з іншими чернечими Інститутами або зміни самої діяльності, в такий спосіб, щоб розпочате служіння не пропало, але тривало далі, хоча й набираючи іншої форми та в інший спосіб. Тому, Папа пригадав про важливість співпраці, як між членами одного чернечого Інституту, так і між різними Інститутами богопосвяченого життя місцевої і Вселенської Церкви.

Переосмислити економічне адміністрування вимагає розпізнання, яке спрямоване на те, щоб оцінити напрямок, цілі, значення, соціальні та церковні труднощі різних економічних кроків чернечих Інститутів. Таке розпізнавання повинно розпочатись від вивчення економічних можливостей, що безпосередньо пов’язане із фінансовими та особовими ресурсами. Воно є розпізнавання, яке йде проти течії, адже шукає послуговуватись грішми, а не їм служити, навіть із найсвятіших мотивів.

На думку Папи, переосмислення адміністрування матеріальними добрами вимагає компетентності та професійних навиків, що є динамікою, яка заторкує життя всіх і кожного зокрема. Це ставить нас перед ще одним викликом виховання: навчати до відповідальності. Іншим моментом є второпність: християнська хитрість дозволяє розпізнати між овечками та вовками, переодягненими в овечок, зокрема, у тих випадках, коли справа йде про гроші.

Далі Святіший Отець перестеріг перед небезпеками, про які він вже згадав у своїй Енцикліці «Славен будь», і яким піддаються також і богопосвячені особи, а саме, перед бажанням максималізації доходів, скупості та безвідповідальності в економічних справах. А на закінчення Глава Католицької Церкви заохотив учасників симпозіуму призадуматись над наступними двома біблійними уривками: «Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою» (1 Ів. 3, 17-18). А також « Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. (…) Те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили» (Мт. 25, 31-46).