Папа Франциск: «Блаженніший Любомир був одним з найвищих моральних авторитетів в останніх десятиліттях»

Ваше Блаженство, в день, коли відбуваються похоронні богослужіння християнського прощання з дорогою земною присутністю Верховного Архиєпископа-емерита Києво-Галицького кардинала Любомира (Гузара), прагну ще раз бути серед тих, хто молиться до Отця Небесного, вручаючи йому обрану душу нашого брата.

Мене спонукає це зробити надзвичайний приплив людей, які цими днями зібралися, щоб віддати шану усопшому кардиналові, про що мені стало відомо. Ця присутність є красномовним знаком того, ким він був: одним з найвищих моральних і пошанованих авторитетів в останніх десятиліттях українського народу.

Йдеться в листі Папи Римського Франциска до Блаженнішого Святослава, Глави і Отця УГКЦ, який зачитав після Заупокійної Божественної Літургії Архиєпископ Циріл (Василь), Секретар Конгрегації Східних Католицьких Церков, особистий посланець Папи для участі в похоронних богослужіннях світлої пам’яті Блаженнішого Любомира 5 червня.

«Звертаюся до Вас, Ваше Блаженство, а з Вами мене пов’язує давнє знайомство та пошана, щоб утішити Вас з приводу втрати того, хто був Вашим батьком і духовним наставником. – пише Папа в листі. – Він був ним для всієї Греко-Католицької Церкви, яку успадкував з «катакомб», до яких вона була змушена переслідуваннями, і якій повернув не лише церковні структури, але, насамперед, радість своєї власної історії, збудованої на вірі через і понад усякі страждання».

У листі Святіший Отець зазначає, після працьовитого і насиченого періоду служіння Блаженнішого Любомира, як Отця і Глави УГКЦ, у зв’язку із похилим віком та несподіваною появою хвороби, його присутність в народі змінила стиль, але стала більш насиченою та багатою.

«Майже регулярно він був присутнім у житті вашої країни, як вчитель мудрості: його мова була простою, зрозумілою для всіх, але дуже глибокою. В нього була мудрість Євангелія, хліб Слова Божого, розламаний для звичайних людей, для страждаючих, для всіх тих, хто шукав гідності. Його напоумлення були делікатні, але також і дуже вимогливі до кожного. За всіх він постійно молився, відчуваючи, що це його новий обов’язок. І численні люди відчували себе ним представленими, знаходили в нього пораду й утішення, віруючі й невіруючі, не зважаючи на конфесійні відмінності. Всі відчували, що говорив християнин, українець, захоплений своєю ідентичністю, завжди сповнений надій, відкритий для майбутнього в Господі. Він мав слово для кожного, з теплотою своєї великої людяності і витонченої ввічливості «відчував» людей. Насамперед, він любив діалогувати з молодими людьми, маючи надзвичайну здатність спілкуватись з ними й молоді люди до нього численно сходились», – йдеться в листі далі.

Наприкінці в листі Понтифік пише таке: «Мене зворушує думка, що сьогодні по всій Україні його оплакують але багато хто впевнений, що він уже спочиває в обіймах Небесного Отця. Вони відчувають, що отримавши від нього приклад послідовного й заслуговуючого на довір’я життя, вони далі зможуть отримувати користь від його молитви, якою він буде захищати свій народ, який і досі страждає, позначений насильством і невпевненістю, однак, впевнений у тому, що Христова любов не розчаровує. Я вдячний за його унікальну присутність, релігійну та суспільну в історії України. Закликаю вас бути вірними його постійному повчанню та повному довір’ю Божому Провидінню. І надалі відчувайте його усмішку й ласкавість.

Для всіх вас, дорогі українці, на батьківщині та в діаспорі, випрошую в Господа повноту небесного благословення».