Папа Франциск: Дбання про єдність Церкви вчиняє нас сильнішими

Кожен християнин покликаний трудитися на користь єдності Церкви. А для цього слід піддатися проводові Святого Духа, Який творить єдність у різноманітності. На цьому наголосив Папа Франциск, коментуючи під час ранкової Святої Меси у п’ятницю, 24 жовтня 2014 р., уривок з послання святого Павла до Филип’ян.

«Я, Господній в’язень, закликаю вас творити єдність у Церкві», – писав Апостол Народів до вірних міста Филиппи. «Творити єдність Церкви – це праця Церкви та кожного християнина протягом усієї історії», – зауважив Святіший Отець, додаючи, що коли святий Павло говорить про Церкву, то говорить про «храм, збудований з живого каміння, яким є ми», на відміну від «храму гордості, яким є Вавилонська вежа». Перший, за його словами, «приносить єдність», а той другий «є символом розбрату, нерозуміння задля різноманіття мов».

«Творити єдність Церкви, будувати Церкву, отой храм, цю єдність Церкви, є завданням кожного християнина, кожного з нас. Коли ж хтось хоче будувати храм чи палац, то шукає придатну до будівництва ділянку, приготовану до нього. Насамперед, шукається основу, наріжний камінь, як читаємо у Біблії». – наголосив проповідник, додаючи, що «наріжним каменем Церкви є Ісус, а наріжним каменем єдності Церкви – Його молитва на Тайній Вечері: Отче, щоб вони були одно!».

За словами Папи, у цьому наша сила, і без цього «наріжного каменя» наші труди будуть даремними. «Єдність неможлива, якщо в її основі немає Ісуса Христа», – пояснив він, додаючи, що будівничим цієї єдності є Святий Дух, Який «єдиний здатний творити єдність Церкви, і саме для цього Він був посланий Ісусом, щоб спричинятися до зростання Церкви, щоб чинити її сильною та єдиною». Він же творить цю єдність у «різноманітності народів, культур та осіб».

Далі Святіший Отець пригадав, що Апостол Народів навчає, що у цій будівлі ми є не так камінням, як «крихкими цеглинами». І на це слід вважати, коли бажаємо будувати згадану єдність та послуговуватися критеріями, які в людських очах дійсно виглядають слабкістю. Це покора, ніжність, великодушність. Покірний здається нінащо непридатним, по-людськи здається, що лагідність, відкрите серце є даремними. Апостол також говорить про необхідність «підтримувати одні одних у любові». «І ми, – зауважив проповідник, –стаємо настільки міцнішим камінням у цьому храмі, наскільки стаємо слабшими через чесноти покори, лагідності, великодушності, смирення». Приклад цього нам показав сам Ісус, Який став слабким аж до хресної смерті, але через це Він виявився сильним. Ми ж повинні Його наслідувати.

Підсумовуючи, Папа звернув увагу на ще один аспект: коли щось будуємо, то потрібний проект, розроблений архітектором. А що є цим проектом у будуванні єдності Церкви? «Надія, до якої ми покликані, – відповів проповідник, – надія на те, що прямуємо до Господа, надія на те, що живемо у живій Церкві, збудованій силою Святого Духа з живого каміння. Лише за допомогою дороговказу надії можемо прямувати вперед у єдності Церкви. Ми покликані до великої надії. Отож, прямуймо до неї! Розраховуючи на сили, які нам дає молитва Ісуса за єдність, у слухняності Святому Духові, Який може перемінити цеглу в живе каміння, з надією знайти Господа, Який нас покликав, зустріти Його, коли прийде повнота часу», – закликав Святіший Отець.