Папа Франциск: євангелізація – це свідчення про особисту зустріч із Христом

Євангелізація – це щось більше, ніж просте передавання доктрини та моралі. Вона є, насамперед, «свідченням про особисту зустріч з Ісусом Христом, Втіленим Словом, у Якому сповнилося спасіння». На цьому наголосив Папа Франциск, розпочинаючи свою катехизу під час загальної аудієнції в середу, 22 березня 2023 року.

В рамках циклу роздумів на тему євангелізаційного запалу та апостольської ревності він зупинився на Апостольському напоумленні святого Павла VI «Evangelii nuntiandi» від 8 грудня 1975 року, назвавши його «великою хартією» євангелізації в сучасному світі, що є «актуальним, немов написане вчора». В ньому читаємо, що свідчення є незамінним, бо світ потребує «євангелізаторів, які говоритимуть про Бога, Якого вони самі знають, Який є близьким для них», в той же час «сучасна людина більш охоче слухає свідків, ніж учителів». Таким чином, свідчення Христа є одночасно й першим засобом євангелізації, так і суттєвою передумовою її ефективності.

Сповідувана віра

Насамперед Наступник святого Петра підкреслив, що свідчення включає також «сповідувану віру, тобто переконане та явлене єднання з Богом Отцем, Сином і Святим Духом, Який з любові нас створив і відкупив». Це така віра, яка «перемінює нас, перетворює наші стосунки, критерії та цінності, які визначають наші рішення». «Отож, свідчення не може обійтися без послідовності між тим, у що віруємо, і тим, що звіщаємо, тим, як живемо», – наголосив він, підкреслюючи, що протилежністю до свідчення є лицемірство. Таким чином, за словами Святішого Отця, кожен з нас покликаний дати відповідь на три запитання, які сформулював святий Павло VI: «Чи віриш у те, що звіщаєш? Чи живеш тим, у що віриш? Чи звіщаєш те, чим живеш?». І в цьому «не можна вдовольнятися простими, заздалегідь заготованими відповідями». Ми покликані прийняти «ризик шукання», повністю покладаючись на Святого Духа.

Дорога святості

Таким чином, як зазначив далі Папа, свідчення «справді християнського життя» включає дорогу святості, що ґрунтується на Хрещенні. Святості, яка «не є зарезервованою для небагатьох», а «Божим даром», який слід прийняти і подбати, щоби він приніс плоди для нас і для інших. Святий Павло VI повчає, що «ревність задля євангелізації народжується зі святості». Водночас, «підтримувана молитвою та любов’ю до Євхаристії», євангелізація «причиняється до зростання святості того, хто її звершує». Без святості слову євангелізатора «буде важко проторувати шлях до серця людини нашого часу», воно ризикує «залишитися даремним».

Всі ми – адресати євангелізації

Святіший Отець також звернув увагу на те, що «адресатами євангелізації є не тільки інші», тобто ті, хто сповідує іншу віру чи не сповідує жодної, але «також і ми самі, віруючі в Христа і активні члени Божого люду». Святий Павло VI повчав, що для того аби давати свідчення, «Церква як така повинна розпочати з євангелізації себе самої», оскільки «постійно потребує слухати те, в що повинна вірити, причини своєї надії, нову заповідь любові».

Постійне навернення та оновлення

«Церква, яка самоєвангелізується, щоб євангелізувати – це Церква, яка, перебуваючи під проводом Святого Духа, покликана прямувати вимогливим шляхом постійного навернення та оновлення. Це включає також здатність змінювати спосіб розуміння та проживання своєї євангелізаційної присутності в історії, уникаючи того, щоби ховатися у захищених зонах логіки, що виражається словами: “Так завжди було”», – зазначив на завершення Папа Франциск, вказуючи на те, що така Церква «повністю звернена до Бога», беручи участь у Його задумі спасіння людства, і «повністю звернена до людства». Це Церква, яка «у діалоговий спосіб зустрічається із сучасним світом».