Папа Франциск: милосердя є серцем Господа Бога
Глава Католицької Церкви пригадав, що Матей був митарем, а, отже, був корумпованим, бо через гроші зраджував свою батьківщину. Дехто міг би подумати, що Ісус Христос не керувався здоровим глуздом у виборі людей, бо ж крім Матея Він вибрав чимало інших, беручи їх «із самого дна». Так Христос вибрав жінку-самарянку та багато інших грішників, роблячи їх Своїми учнями.
За словами Вселенського Архиєрея, також і в пізніших часах у Церкві діється щось подібне: багато християн, багато святих були вибрані Господом з самих низів. Усвідомлення того, звідки нас вибрано, повинно залишатись у нас впродовж усього життя, щоб пам’ятати про наші гріхи та про велике Боже милосердя до нас; щоб не забувати, що незважаючи ні на що, Господь нас обрав, щоб бути християнами, Його учнями, Його апостолами.
Апостол Матей не забував про своє походження
Далі Єпископ Риму описав реакцію митаря Матея на Господній поклик: він не розпочав зодягатись у дорогий одяг, чванитися перед іншими своїм обранням на апостола чи говорити: «Тепер тут я наказую». Ні, він усе життя присвятив праці задля Євангелія, проповідуючи Добру Новину про Ісуса Христа.
Коли апостол, учень Христа, забуває про своє походження, про те, звідки Господь Його покликав, і починає дбати про свій кар’єрний зріст, то починає віддалятися від Бога та перетворюється на звичайного виконавця, який, можливо, й добре виконує свої обов’язки, чим, можливо, робить багато добра, однак, більше не є апостолом. Він більше не спроможній передавати Ісуса іншим, бо забув звідки походить. Саме тому, як наголосив Папа Франциск, такою важливою є пам’ять про наше походження, про наше минуле, з якого покликав нас Господь. Ця пам’ять повинна супроводжувати кожного апостола, кожного християнина впродовж усього його життя.
Господеві не бракує великодушності
Замість того, щоб дивитись на нас самих, ми схильні дивитись на інших та на їхні гріхи, осуджуючи їх. Така звичка не є корисною. Краще звинувачувати себе самих і пригадати, з яких гріхів покликав мене Христос.
Коли Ісус кличе, то робить це задля чогось великого. «Бути християнином –це дуже велика і гарна річ. Це ми віддаляємось і бажаємо залишитись на половині шляху», – зазначив Папа, додавши, що часто нам бракує великодушності і ми починаємо торгуватись із Господом, а Він на нас чекає.
Згіршення закновчителів
Будучи покликаним Господом, Матей зрікається самолюбства, грошей, щоб йти за Христом. Він запрошує своїх друзів із свого оточення на святковий обід, щоб разом з ними вшанувати Вчителя, Який його покликав до учнівства. Отож, навколо святкового столу зібрались гірші із гірших тогочасного суспільства, а Христос був разом із ними.
Законовчителі згіршились таким вчинком Ісуса, адже як так, що Вчитель сів за одним столом із такими грішниками?! І тут Христос бере слово: «Ідіть і навчіться, що означає: “Я милосердя хочу, а не жертви”». Боже милосердя шукає всіх, прощає всім! Воно лише одного вимагає, щоб людина звернулась до Нього словами: «Так, допоможи мені!»
Таємниця Божого милосердя
Тим, які згіршуються, Ісус відповідає, що не святі потребують лікаря, а хворі. І що Він не жертви хоче, а милосердя. «Господнє милосердя, – мовив на закінчення проповіді Святіший Отець, – є таємницею, найбільшим таїнством, найпрекраснішим, є серцем Бога. Якщо ти бажаєш дійти саме до Божого серця, то вийди на дорогу милосердя і дозволь, щоб з тобою поводилися милосердно».
About The Author
