Папа Франциск на Великий Піст: повернімося до свого серця
Проповідуючи під час Святої Меси з нагоди початку Великого Посту, Папа Франциск наголосив на тому, що традиційні посні практики, якими ж молитва, піст і милостиня, не є зовнішніми атрибутами, а дорогами, які допомагають нам відкривати те, що є суттєвим у нашому житті.
У євангельському уривку Ісус заохочує учнів, коли вони дають милостиню, моляться чи постять, не чинити це на видноті, а таємно, де бачить Небесний Отець. Пророк Йоіл же заохочує повернутися до свого серця, що й означає, за словами Папи, ввійти в таємне. Самі ці біблійні тексти, які літургія пропонує на Попільну середу, стали відправною точкою для роздумів, якими Єпископ Риму поділився, проповідуючи на Святій Месі з нагоди початку Великого Посту, яку він, згідно зі звичаєм, у середу, 14 лютого 2024 р., очолив у базиліці святої Сабіні на Авентинському пагорбі Риму. Євхаристійне богослужіння з обрядами благословення та накладення на голови попелу було випереджене покаянною процесією від розташованого неподалік храму святого Ансельма.
Життя – не вистава
Як зазначив проповідник, Чотиридесятниця занурює нас у купіль очищення, щоб допомогти зняти весь «макіяж», все те, що ми вдягаємо, щоб здаватися кращими, ніж ми є насправді. Тож «повернутися до серця» означає повернутися до нашого справжнього «я», представити його таким, яким воно є, перед Богом. «Життя – це не вистава, і Великий Піст запрошує нас зійти зі сцени удаваності, повернутися до серця, до правди про те, ким ми є», – сказав він, зауваживши, що попіл, яким цього вечора посипаємо голову, – це жест, який повертає нас до суттєвої дійсності нас самих: ми – попіл, життя наше – немов подих, «але Господь, і лише Господь, не дозволяє йому зникнути в небутті».
Любов’ю покликані любити
«Попіл, покладений на наші голови, заохочує нас наново відкрити таємницю життя. Він говорить нам: доки ти носиш броню, яка закриває твоє серце, прикриваєшся маскою видимості, виставляєш штучне світло, щоб показати себе непереможним, доти залишатимешся порожнім і безплідним. Коли ж ти наберешся відваги схилити голову і зазирнути всередину себе, то зможеш відкрити присутність Бога, Який завжди тебе любить», – вів далі Папа, зауваживши, що всі ми є порохом, але таким, в який Бог вдихнув подих життя, порохом, з якого воскреснемо до безконечного життя, приготованого для нас. «І якщо в попелі, яким ми є, палає вогонь Божої любові, то ми відкриваємо, що ми наскрізь пронизані цією любов’ю і що покликані до любові: любити наших братів і сестер, бути уважними до інших, жити співчуттям, чинити милосердя, ділитися тим, ким ми є, і тим, що ми маємо, з тими, хто цього потребує», –додав Святіший Отець, зауваживши, що в цьому світлі бачимо, що милостиня, молитва й піст не є зовнішніми практиками, а дорогами, що ведуть до серця, до суті християнського життя.
Наважитися повернутися до суттєвого
Тож проповідник заохотив під час цієї Чотиридесятниці прислухатися до Господнього голосу, який невтомно кличе «ввійти в таємне, повернутися до серця». Адже часто ми не усвідомлюємо, що вже не маємо цього «потаємного місця, в якому можна зупинитися й берегти себе самих», занурившись у світ, де все ніби повинно виливатися в соціальні мережі, «але чи може щось бути соціальним, якщо не випливає з серця». «Повернімося, браття й сестри. Повернімося до Бога всім серцем. У ці тижні Великого Посту звільнімо простір для тихої молитви адорації, в якій ми перебуваємо в слуханні в присутності Господа», – заохотив Святіший Отець, підсумувавши: «Не біймося скинути з себе мирські шати і повернутися до серця, повернутися до того, що є суттєвим. Згадаймо святого Франциска, який, знявши з себе все, що було, обійняв своїм цілим єством Небесного Отця. Визнаймо себе такими, якими ми є: порохом, який Бог полюбив, порохом, покликаним бути закоханим в Бога. Завдяки Йому ми відродимося з попелу гріха до нового життя в Ісусі Христі та Святому Дусі».
About The Author
