Папа Франциск: Неправда, що деякі життя не гідні, щоб бути прожитими

Над «мудрістю серця» у світлі слів зі старозавітної Книги Йова: «Я був сліпому оком, кульгавому я був ногами» запропонував замислитися Папа Франциск у своєму посланні з нагоди Всесвітнього дня хворого, який відзначатиметься 11 лютого 2015 року. У вівторок, 30 грудня 2014 р., цей документ оприлюднено у Ватикані.

Святіший Отець зауважує, що ця мудрість серця «не є теоретичним, абстрактним знанням, плодом розумування», але, радше, тим, про що пише у своєму посланні святий апостол Яків: ця мудрість, що походить згори, «найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна». Отож, «вона є наставленням, яке Святий Дух вливає у серця та уми тих, які вміють відкриватися на страждання ближніх, розпізнаючи у них Божий образ». І саме в цій sapientia cordis (мудрості серця), «що є Божим даром», за словами Наступника святого Петра, можемо підсумувати плоди Всесвітнього дня хворого.

Мудрість серця – це служити ближньому. Папа звернув увагу на те, що у словах біблійного Йова: «Я був сліпому оком, кульгавому я був ногами», – відображається вимір служіння, яким відзначався цей праведний муж, моральна постава якого виражена у служінні потребуючому. «Скільки-ж то християн також і сьогодні свідчать не лише словами, але життям, закоріненим у справжній вірі, що й вони є “очима сліпого” та “ногами кульгавого”! – зауважує Глава Католицької Церкви. – Це люди, які перебувають поруч з хворими, які потребують постійного догляду, допомоги, щоб вмитися, зодягнутися та харчуватися». Коли таке служіння стає тривалим, то може стати дійсно обтяжливим, адже послужити кілька днів відносно легко. Однак, «це великий шлях освячення».

Мудрість серця – це перебувати з ближнім. «Час, проведений поруч з хворим – це святий час», – пише далі Святіший Отець, закликаючи вірних просити у Святого Духа благодаті «зрозуміти цінність супроводу», який спонукує нас присвятити свій час тим братам і сестрам, які завдяки нашій близькості «почуватимуться більше любленими й втішеними». «Яка ж велика брехня, – додає він, – приховується, натомість, за певними висловами, які надто наголошують на так званій “якості життя”, щоби спонукати нас повірити в те, що життя, заторкнуті хворобою, не є гідними того, щоб їх прожити!».

Мудрість серця – це виходити назустріч ближньому. У світі, в якому з огляду на непогамований поспіх, нестримне бажання постійно щось робити, часто забувається про цінність перебування поряд з постіллю хворого, про вимір безкорисливості, Папа наголошує на «абсолютній пріоритетності виходити назустріч ближньому», як на одній «з двох головних заповідей», що є основою будь-якої морального правила.

Мудрість серця – це бути солідарними з ближнім і не осуджувати його. Наступник святого Петра зауважує, що «милосердя вимагає часу», часу, щоб лікувати хворого, щоб його відвідувати. У Книзі Йова читаємо, як його приятелі перебували з ним, але «у своєму серці приховували осуд», вважаючи, що його нещастя є Божою карою. У цьому контексті Святіший Отець наголошує, що справжня милосердна любов «не судить, не намагається навернути іншого, вона позбавлена тієї фальшивої покори, яка шукає похвали й любується вчиненим добром».

«Досвід Йова знаходить остаточну відповідь лише в Ісусовому хресті – найвищому акті Божої найвищому акті Божої солідарності з нами, цілком безкорисливому, абсолютно милосердному, – пише далі Папа. – І ця відповідь любові на драму людського болю, особливо – невинного болю, назавжди залишилася викарбуваною у тілі воскреслого Христа, у тих Його прославлених ранах, які є випробуванням для віри, але також її підтвердженням».

За словами Святішого Отця, у тих випадках, коли на заваді життю, посвяченому ближнім, стає наша недуга, упривілейованим місцем передавання благодаті та джерелом здобування й зміцнення мудрості серця може стати також досвід болю. «Також люди, поглинуті таїнством страждання і болю, – пише він, – приймаючи їх з вірою, можуть ставати живими свідками віри, яка допомагає людині переживати страждання навіть і тоді, коли своїм розумом вона не може до глибини його збагнути».