Папа Франциск: Ніщо не може нас відокремити від Божої любові

Вони тепер у Божих руках, що є символом Господнього прийому та захисту. Так Папа Франциск говорив про ієрархів, які відійшли по вічну нагороду протягом останніх дванадцяти місяців. Згідно з давнім звичаєм, з нагоди спомину померлих, який у Церкві латинського обряду відбувається на початку листопада, Наступник святого Петра відслужив у понеділок, 4 листопада 2013 р., заупокійну Святу Месу за кардиналів, архиєпископів та єпископів, які померли протягом року.

Серед 9 кардиналів та 136 єпископів, у цьому жалобному списку є також ієрархи, пов’язані з українською Церквою. Це владика Михайло Гринчишин, ЧНІ, вислужений Екзарх для українців візантійського обряду у Франції та країнах Бенілюксу (пом. 12 листопада 2012 р.), владика Юліан Вороновський, СУ, вислужений Єпарх Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ (пом. 28 лютого 2013 р.), владика Микола Сімкайло, Єпарх Коломийсько-Чернівецький УГКЦ (пом. 21 травня 2013 р.) та владика Інокентій Лотоцький, ЧСВВ, вислужений Єпарх Чикагський УГКЦ (пом. 4 липня 2013 р.).

Коментуючи під час проповіді слова святого Павла з Послання до Римлян, Святіший Отець зазначив, що апостол представляє Божу любов, як найглибший і непохитний мотив християнської надії та довіри. Дорозі віри можуть загрожувати різні ворожі сили, але навіть якщо «все наше життя оточене загрозами, ніщо ніколи не зможе відокремити нас від любові, яку сам Христос заслужив для нас, повністю віддаючи Себе самого». Перед обличчям «внутрішньої єдності любові між Ісусом та тим, хто Його приймає у вірі» залишаються безсилими «демонські сили, ворожі людині».

«Лише гріх людини може перервати цей зв’язок, але також і в цьому випадку Бог завжди її шукатиме, наздоганятиме її, щоб відновити цю єдність з нею, яка триватиме також і після смерті», – зауважив проповідник, додаючи, що впевненість у цьому «надає новий і повний сенс земному життю та відкриває нас на надію на життя після смерті».

Папа зауважив, що кожного разу, коли стоїмо перед обличчям смерті дорогої нам людини чи когось, кого ми добре знали, у нас виникає запитання: «Що буде з їхнім життям, працею, служінням у Церкві?» Старозавітна Книга Мудрості дає таку відповідь: «Вони у Божих руках». «Рука є символом прийняття та захисту, знаком особистих взаємин пошани й вірності: подати руку, потиснути руку. Отож, ці ревні пастирі, які присвятили своє життя служінню Богові та ближнім, перебувають у Божих руках», – сказав проповідник, зазначаючи, що в Божих руках – всі їхні дні, наповнені радощами й стражданнями, сподіваннями і труднощами.

«Також і гріхи, наші гріхи є в Божих руках, цих милосердних, пробитих любов’ю руках», – додав Святіший Отець, підкреслюючи, що Ісус недаремно після воскресіння зберіг рани на Своїх руках, «щоб ми відчували Його милосердя». І ця дійсність, «сповнена надією», є перспективою загального воскресіння та вічного життя, до якого призначені праведники, тобто ті, «які приймають Боже слово та слухняні Його Духові».

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va