Папа Франциск: Приймати спасіння по-Божому, а не шукати по-своєму

Господь Бог бажає спасти людство, але проблема полягає у тому, що людина часто хоче сама встановлювати правила спасіння. Над цим парадоксом, який часто зустрічаємо на сторінках Святого Письма й кульмінацією якого є події земного життя Ісуса Христа, призадумався Папа Франциск під час проповіді, виголошеної у каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти» у п’ятницю, 3 жовтня 2014 року. Коментуючи євангельський уривок, в якому Спаситель висловлює жаль з приводу впертості своїх земляків та неприйняття у містах, які були свідками Його чудес, Святіший Отець зазначив, що в цих словах підсумована «вся історія спасіння». Подібно, як народ відкидав та убивав пророків, тому «що вони виявлялися незручними», те саме вчинили з Ісусом.

У цьому, за словами проповідника, й полягає трагедія «спротиву перед спасінням», породженого провідниками народу. Саме вони ставали на заваді того спасіння, яке хоче здійснити Господь Бог, і цим пояснюються різкі слова Ісуса на адресу тогочасного керівного класу, адже вони Його провокували, наставляли пастки, «опираючись спасінню».

Чому так сталося? Тому що книжники й первосвященики, як пояснив Папа, хотіли здобути спасіння «по-своєму», чим відрізнялися від віруючого люду, що розумів і приймав спасіння, принесене Христом. Провідники народу вбачали спасіння у детальному виконанні 613 приписів, які, за словами проповідника, були плодом «їхньої інтелектуальної та богословської гарячки»: «Вони не вірять ні в милосердя, ні в прощення, а лише в жертву. Потрібно, натомість милосердя, а не жертви. Вони вірять в те, що як слід впорядковане, зрозуміле. І саме в цьому й полягає трагедія опору спасінню».

Як зауважив Наступник святого Петра, також кожен з нас переживає цю драму, а тому слід запитати себе: «Яким чином хочу бути спасенним? По-моєму? Дотримуючись духовності, яка є приємною, приносить користь, але є нерухомою, все пояснює і не допускає ризику? Чи згідно з Божим способом, тобто, ідучи за Ісусом, Який завжди не перестає дивувати, завжди відкриває двері таємниці Всемогутності Бога, якою є милосердя і прощення».