Папа Франциск про три вимоги до доброго сповідника

Сповідь може багато чого навчити священика. На це звернув Папа Франциск, приймаючи у четвер, 12 березня 2015 р., учасників щорічного курсу про сповідництво, організованого для священиків Апостольською Пенітенціарією. В програмі курсу – канонічні, моральні та літургійно-душпастирські аспекти Сповіді, права і обов’язки каяників, питання етики та генетики. Святіший Отець поділився із кількома сотнями молодих священиків, які зібралися в залі Павла VI у Ватикані, думками про три вимоги щодо Святої Тайни Покаяння.

Єпископ Риму зазначив, що серед Святих Тайн Таїнство Покання «з особливою дієвістю уприсутнює милосердне обличчя Бога». Воно його «конкретизує та безперервно показує». «Ніколи, як сповідники і як каяники, не забуваймо про те, що не існує такого гріха, якого Бог не зміг би простити! Жодного! Лише те, що уникає Божого милосердя, не може бути прощеним, подібно до того, як той, хто уникає сонця, не може бути ні освітлений, ні зігрітий ним».

Тож саме «у світлі цього чудесного Божого дару» Папа вказав на три вимоги, першою з яких є переживати цю Святу Тайну, як засіб виховання до милосердя. Він пояснив, що це означає допомагати «досвідчити мир і зрозуміння». «Сповідь не повинна бути “катуванням”, але всі повинні відходити від сповідальниці з почуттям щастя у серці, з обличчям, просвітленим надією, й, іноді, вмитим сльозами навернення та радості, яка з нього випливає», – наголосив Наступник святого Петра, додаючи, що сповідь не повинна бути допитом, але «визвольною зустріччю».

Але милосердя, як зауважив далі Святіший Отець, не виключає, а навпаки, вміщає у собі надолуження, наскільки це можливо, за заподіяне зло. Не слід також плутати милосердя із надмірною поблажливістю. За словами Папи, ні той, хто каже: «Не звертай уваги, Бог все прощає», ні той, хто наполягає: «Ні, закон забороняє», – не є милосердними. «Милосердя, – сказав він, – означає взяти брата чи сестру за руку і допомагати прямувати вперед». А чинити так може лише той сповідник, «який молиться і здатний оплакувати власні гріхи».

Наступним закликом Святішого Отця до сповідників було дозволити виховуватися Святим Таїнством Покаяння. «Скільки-ж то разів доводиться слухати сповіді, які нас будують!», – зауважив він, додаючи: «Нам також часто доводиться супроводжувати справжні і властиві чудеса навернення». За словами Наступника святого Петра, такі свідчення спонукають священика зробити іспит сумління, запитуючи себе, чи я також люблю Господа Бога так, як ця людина, що перед мною, чи маю таку саму готовність до зміни, розкаяння та навернення?

По-третє, за словами Папи, під час сповіді «слід завжди скеровувати внутрішній погляд до неба, до надприродного». «Насамперед, ми повинні, – сказав він, – оживляти в собі усвідомлення того, що ніхто не поставлений на це служіння за особисті заслуги, ні задля богословських чи юридичних здібностей, ні задля своїх людських чи психологічних рис. Всі ми поставлені служителями примирення з чистої Божої благодаті, безкорисливо і з любові, властиво – з милосердя». І тому, ніколи не слід «втратити це надприродне бачення», яке вчиняє нас «насправді смиренними, відкритими й милосердними».

«Бажаю вам, дорогі браття, – підсумував Святіший Отець своє слово до священиків, – скористатися великопосним періодом для особистого навернення та великодушно посвятитися сповіданню, щоби Божий люд міг дійти очищеним до свята Пасхи, яке представляє остаточну перемогу Божого милосердя над усім злом світу».