Папа Франциск про вселенську і апостольську Церкву

Повний текст катехези під час Загальної аудієнції з понтифіком у середу 17 вересня.

Дорогі брати і сестри,

Коли визнаємо нашу віру, то говоримо, що Церква є «вселенська» і «апостольська». Яке значення мають ці дві характерні риси Церкви? Яку вони мають вартість для християнських спільнот і для кожного з нас?

1.«Вселенська» означає загальна. Повне і зрозуміле визначення дає нам один з Отців Церкви, св. Кирил Єрусалимський, стверджуючи: «Церква завжди називається «загальною» бо поширилась по цілій землі, від одного краю до іншого, бо безперервно навчає нас усього, що людина має знати про речі видимі і невидимі» (Катехеза XVIII, 23).

Виразним знаком вселенськості Церкви є те, що вона говорить всіма мовами. А це плід П’ятидесятниці ( пор. Ді 2,1-13): бо це Святий Дух зробив здатними апостолів і цілу Церкву проголошувати всім, аж до країв землі Доброї Новини про спасіння і Божу любов. Така Церква від моменту свого народження є вселенською, «симфонічною» і не може бути іншою як вселенською, налаштованою на євангелізацію і зустріч з усіма. Боже Слово сьогодні читається всіма мовами, всі мають Євангеліє рідною мовою для читання. Повертаюсь до того самого: завжди варто носити з собою маленьке Євангеліє, в кишені, в сумці і читати його фрагменти протягом дня. Це корисне для нас. Євангеліє проголошується всіма мовами, щоб Церква, перекази про Ісуса Христа, Відкупителя, були в цілому світі. Тому теж говоримо, що Церква є вселенською, бо є загальною.

2.Якщо Церква від моменту свого народження є вселенська, то це значить, що була народжена як та, «що вирушає в дорогу», місійна. Якби апостоли залишились у Горниці, не виходячи проповідувати Євангеліє, Церква була б лише Церквою того народу, того міста, Горниці. Але всі пішли у світ, від моменту народження Церкви, від моменту Зіслання Святого Духа. І тому Церква народилась як «вирушаючи в дорогу», місійна. Саме це виражаємо, коли називаємо її апостольською, бо Апостол це той, хто несе Добру Новину про воскресіння Христа.

Цей термін нам нагадує, що Церква збудована на фундаменті Апостолів і продовжуючи їх справу послана, щоб занести всім людям послання Євангелія, разом із знаками ніжності і сили Бога. Бо це апостоли вийшли і створили нові Церкви, висвятили нових єпископів і то в цілому світі, невпинно. Сьогодні продовжуємо справу тієї групи апостолів, які отримали Святого Духа, а потім вийшли щоб проповідувати. Так само і це випливає з П’ятидесятниці: це по суті Святий Дух перемагає всілякий опір, спокусу закритися в собі, серед небагатьох обраних і вважати себе єдиними адресатами Божого благословення. Якщо це робить якась група християн – «Ми – вибрані, лише ми» – то врешті вмирає.

Спочатку помирають душею, а пізніше – тілом, бо не мають життя, не здатні до народження життя – інших людей, інших народів – не є апостольськими. Це саме Святий Дух веде нас на зустріч із братами, також тими – в кожному значенні – найбільш віддаленими, щоб могли з нами розділити любов, мир, радість, які Воскреслий Господь залишив нам як дар.

3.Що для наших спільнот і кожного з нас означає належність до вселенської і апостольської Церкви? Насамперед означає взяти собі до серця спасіння цілого людства, не бути байдужим або ворожим щодо долі багатьох наших братів, а бути відкритими і солідарними щодо них. Означає також відчуття повноти, доповнення, гармонії християнського життя, відкидання позиції упередження, односторонні, що закривають нас в собі самих.

Належність до апостольської Церкви означає свідомість, що наша віра закорінена в переказах і свідченні самих апостолів Ісуса. Це значить почуватися неустанно посланими у єдності з наступниками апостолів, щоб проголошувати з серцем переповненим радістю Христа і Його любові до цілого людства.

Тут хотів би пригадати героїчне життя багатьох місіонерів та місіонерок, які залишили свою Батьківщину, щоб проповідувати Євангеліє в інших країнах та на інших континентах. Один бразильський кардинал, який багато працював в Амазонії, колись мені сказав, що коли їде у якесь місце в Амазонії, в якесь місто, завжди йде на цвинтар, на могили тих місіонерів, апостолів: священиків, монахів, сестер, які прибули, щоб проголошувати Євангеліє. Він вважає, що вони всі можуть бути зараз канонізовані: залишили все, щоб проголошувати Ісуса. Дякуймо Богу, бо наша Церква має так багато місіонерів, мав їх так багато і потребує їх ще більше! Дякуймо Богу за це! Може серед багатьох присутніх тут хлопців і дівчат, хтось прагне стати місіонером. Це прекрасно: нести Євангеліє Ісуса. Нехай будуть мужні!

Просімо Бога, щоб відновив у нас дар Святого Духа, щоб кожна християнська спільнота і кожний охрещений був виразом святої матері Церкви, вселенської і апостольської. Дякую.

Католицький Медіа-Центр