Папа Франциск у Раді Європи: Що потрібно для досягнення миру?

У християнському баченні мир є не просто відсутністю конфліктів, але Божим даром та, одночасно, плодом відповідальної діяльності людини. Про це Папа Франциск пригадав, виступаючи у вівторок, 25 листопада 2014 р., в осідку Ради Європи перед членами ПАРЄ, Суддями ЄСПЛ та представниками інших інституцій, з яких складається Рада Європи. За його словами, у залі засідань була присутня «вся Європа зі своїми народами, мовами, культурним та релігійним самовираженням, які становлять багатство цього континенту».

Як зазначив Глава Католицької Церкви, засновники Ради Європи, яка відзначає своє 65-річчя, відповідаючи на прагнення єдності, яке від давнини надихало життя континенту. Однак, протягом історії не бракувало конфліктів, спричинених бажанням панування одних над іншими, як от найжорстокіша в історії війна, довготривалі наслідки якої проявилися, зокрема, у «залізній завісі», яка надовго розділила Європу.

У цьому контексті Папа зазначив, що упривілейованою дорогою миру, щоб запобігти повторенню того, що трапилося під час світових війн минулого століття, є «бачити в іншій людині не ворога, якого слід подолати, але брата, якого слід прийняти». І це вимагає постійної та наполегливої праці, мир є благом, яке слід постійно здобувати і яке вимагає абсолютної чуйності, що збагнули основоположники Ради Європи, започаткувавши цю інституцію.

«Щоб здобути благо миру, потрібно, насамперед, до нього виховувати, віддалюючи культуру конфлікту, яка має на меті залякування іншого, маргіналізацію того, хто мислить чи живе по-іншому», – вів далі Святіший Отець, додавши: «На жаль, мир ще й далі занадто часто зазнає поранень. Це відбувається в багатьох країнах світу, де шаленіють різного роду конфлікти. Це відбувається також і тут, в Європі, де не припиняються напруження. Ще так багато болю і смертей ще на цьому континенті, який прагне миру, але, не зважаючи на це, легко піддається спокусам минулого! Тому діяльність Ради Європи в напрямку пошуків політичної розв’язки актуальних криз, є важливою і підбадьорюючою».

Загрозами для миру, за словами Глави Католицької Церкви, є «релігійний і міжнародний тероризм», який породжує «глибоку зневагу до людського життя», явище торгівлі людьми, «новітнє рабство наших днів». І через свої комітети та експертні групи Рада Європи «здійснює важливу та значущу роль в боротьбі з цими формами нелюдськості».

«Тим не менше, – відзначив Папа, – мир не є простою відсутністю воєн, конфліктів, напруження. У християнському баченні він є, одночасно, Божим даром і плодом вільної та раціональної діяльності людини, яка прагне здобування спільного добра в істині та любові». Тож яким чином «досягти цієї амбітної мети», якою є мир?

Обраний Радою Європи шлях – це сприяння правам людини, супроводжуваний розвитком демократії та правової держави. Ця важлива праця, за словами Святішого Отця, має великі суспільні та етичні ускладнення, оскільки розвиток суспільств залежить від «правильного розуміння цих понять». У цьому контексті важливого значення набирає вклад у «культурний розвиток людства».

Представивши Європу в поетичному образі тополі, гілки якої тягнуться вгору, а ними є пізнання, розвиток, поступ, мир та єдність, Папа зауважив, що підйом культури й наукових відкриттів можливий лише тоді, коли стовбур є міцним, а коріння – глибоким, щоб «прямувати до майбутнього, потрібне також минуле». Увесь цей процес потребує пам’яті, відваги та здорової людяної утопії. Життєдайними соками будь-якого суспільства, «яке хоче бути вільним, гуманним і солідарним», є істина, яка, у свою чергу, «покликається на сумління», яке є осередком «відповідальної свободи».

Як зауважив Глава Католицької Церкви, відмова від шукання істини відкриває шлях «до суб’єктивістського стверджування прав», підміняючи універсальні права індивідуалістськими, що веде до «глобалізації байдужості», з якої зроджується «культ розкоші», наслідком чого стає культура відкинення. «Ми маємо надмір речей, – підкреслив Папа, – часто непотрібних, але вже не здатні творити автентичні людські стосунки, позначені істиною та взаємопошаною. Таким чином, бачимо перед собою поранену Європу». І від відповіді на запитання про те, куди поділося прагнення істини та ідеалів, залежить майбутнє континенту.

Далі Святіший Отець присвятив кілька слів діяльності Європейського Суду Прав Людини, назвавши його «сумлінням Європи» та побажавши, щоб це сумління ставало «дедалі зрілішим», але не шляхом консенсусу між сторонами, а було плодом «прямування до глибокого коріння». Існують також «актуальні виклики», які «зобов’язують нас до постійної креативності», спрямованої на те, щоб і сьогодні згадане коріння залишалося плідним. Ними є виклики багатополярності та долання поділів.

Історія Європи може нам здаватися біполярною чи триполярною (Рим-Візантія-Москва), але сьогодні ми є свідками багатополярності, де культури не обов’язково ототожнюються з країнами. Це вимагає «своєрідного підходу до глобалізації», як до «конструктивної гармонії, вільної від гегемоній», де кожна сторона зберігає свої особливості.

Говорячи про долання поділів, Папа зазначив, що не можемо уникнути шляху континентальної консолідації, що вимагає діалогу, починаючи від діалогу між поколіннями. Слід зуміти виходити назустріч іншому, що лише сприятиме зміцненню власної ідентичності.

«У цьому світлі слід розуміти внесок, який сьогодні може зробити християнство в культурний та соціальний європейський розвиток у сфері правильних стосунків між релігією та суспільством», – зауважив Глава Католицької Церкви, вказуючи на те, що у християнському баченні віра та розум, релігія та суспільство, покликані просвічувати, підтримувати та у випадку необхідності, виправляти одні одних. У цьому контексті Папа побажав встановлення «нової суспільної та економічної співпраці, вільної від ідеологічних обумовлень, яка зуміє протистояти викликам глобалізованого світу, підтримуючи живим почуття взаємної солідарності та любові».