З нагоди 25-ліття виходу УГКЦ з підпілля у Дрогобичі молились біля мощей святого Йосафата Кунцевича

Мученицькій крові першого українського святого, Йосафата Кунцевича, Католицька Церква завдячує тим, що ми сьогодні визнаємо правдиву Христову віру та є членами Христової Церкви. Перший український святий ще за життя відзначався великою святістю та геройськими чеснотами любові Бога і ближнього, за що Господь прославив його після смерті чудами.

З нагоди свята 24-25 листопада у храмі Преображення Господнього відбулись нічні чування біля мощей священномученика Йосафата. Молитва розпочалась увечері Божественною Літургією за участю дитячого хору. На переконання пароха храму, о. Любомира Митника, «саме діти найкраще здатні перейняти від нас, передати і понести цей скарб віри, який в нелегкі часи Катакомбної Церкви зберігали і виносили на своїх плечах, ризикуючи життям та майбутнім своїх дітей, наші славні предки», – наголосив священик.

Чування продовжились Вечірнею, молитвами та піснеспівами, які чергувались з частинами читань про життя та подвиг святого. Рівно ж проповідник закликав благати в Господа миру, єдності, Божого благословення для нашого народу, родин, дітей, Церкви. Молитва завершилась у вівторок Божественною Літургією з водосвяттям та мируванням.

Про постать святого Йосафата Кунцевича Патріарх Йосиф Сліпий: «Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви і народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви і народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів, його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати іти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви і народу» (Благовісник, V, 1-4, 1969).