Папа Франциск: Я би ні на що не проміняв священство
«У Буенос-Айресі я спілкувався з ним принаймні раз на день. Сьогодні ми спілкуємося не так часто, але він зберігає свіжість близькості та дружби, набутої роками, в цьому плані він не змінився», – пише у вступі до свого інтерв’ю зі Святішим Отцем отець Гільєрмо Марко, аргентинський священик, що був прес-секретарем тодішнього Архиєпископа Буенос-Айреса кардинала Хорхе Маріо Берґольйо.
«Що вас найбільше приваблює в наслідуванні Ісуса», – таким було перше запитання священика, відповідаючи на яке, Папа зазначив: «Мені важко виразити це словами. Я можу сказати лише те, що коли я в гармонії з Ним, то відчуваю спокій, я почуваюся щасливим. Коли я не йду за Ним, бо втомився, або тому що встановлюю Йому певний розклад або часове обмеження, то почуваюся прісним. Це так, ніби я би вже був наповнений своїм життям…». Далі Святіший Отець процитував вислів: «Бог завжди дає тобі свободу, але як тільки ти пізнаєш Ісуса, втрачаєш свою свободу». «Не знаю, чи втрачаєш свободу, чи ні, – прокоментував Папа, – але те, як Господь кличе тебе і налагоджує з тобою діалог, змушує сказати: “Ні, я нікуди не піду, мені цього достатньо”».
На дорозі священства
Єпископ Риму пригадав момент, коли відчув своє священиче покликання в 17-річному віці під час сповіді. Він зазначив, що після тієї події процес розпізнавання покликання ще тривав три роки. «Це як процес, який змінює твої орієнтири, твоє бачення. Господь входить у твоє життя і перебудовує його, не позбавляючи свободи», – зазначив він.
«Що Вам найбільше подобається у священичому покликанні?» – на це запитання Наступник святого Петра відповів: «Служити іншим». Папа переказав свою розмову з одним священиком, який душпастирював у дуже бідному районі одного міста, і люди постійно приходили до парафіяльного дому. Коли йому доводилося зачиняти двері, то люди стукали у вікно. Парох поділився з Папою, що у нього виникла думка зачинити те вікно, бо не міг відпочити, але усвідомив, що буде гірше. Тому що, як пояснив той душпастир, увійшовши в ритм служіння, стає погано, коли виділяєш для себе шматочок егоїзму. «Ось таким є покликання до служіння, – зазначив Святіший Отець, – ти не можеш уявити життя, якщо ти не служиш іншим. Я ні на що не проміняв би священство після досвіду священства, з усіма обмеженнями, помилками, гріхами».
У цьому контексті, Єпископ Риму звернувся до священиків, закликаючи їх бути справжніми священиками. «А якщо у вас не виходить, то знайдіть інший шлях, Церква відкриває вам інші двері. Але не ставайте чиновниками», – наголосив він.
Папа і кардинали
Розповідаючи про свої взаємини з кардиналами, Наступник святого Петра зазначив, що між ними панують доброзичливі стосунки. «Вони можуть мати різні думки, але вони говорять те, що думають, і це добре, – зауважив він. – Я боюся прихованих планів. Коли щось маєш і не кажеш. Я дякую Богові, що в колегії кардиналів – як між новими, так і між старими – існує комунікація, і що вони мають свободу говорити».
Аспекти побожності
Папа Франциск розповів також про особливе почитання Божої Матері, що розв’язує вузли. Він зауважив, що цю ікону Богородиці йому подарувала одна німецька черниця. Саме в німецькому місті Аусбурґ міститься оригінал цієї ікони, що походить з 18 сторіччя, а її автор – художник Йоган Ґеорґ Шмідтнер. Репродукція цієї ікони міститься в резиденції «Дім святої Марти». Ця ікона, як пояснив Папа, показує, що за посередництвом Матері Божої можна молитися до Бога з проханням розв’язати певні проблеми.
В інтерв’ю Святіший Отець говорив також про своє почитаня святого Йосифа Обручника, яке йому в дитинстві прищепила його бабуся, та до святої Терези від Дитятка Ісуса, яка була пересічною людиною, але стала великою святою.
Не боятися жити
Наприкінці інтерв’ю, на прохання отця Гільєрмо, Папа Франциск звернув кілька слід до різних категорій суспільства. Звертаючись до дітей, Святіший Отець закликав їх не забувати про дідусів і бабусь та піклуватися про них. Молоді він присвятив наступні слова: «Не бійтеся життя. Не стійте на місці. Прямуйте вперед. Ви будете робити помилки, але найгірша помилка – це стояти на місці, тому рухайтеся вперед». Звертаючись до батьків, він вказав на важливість взаємної пошани та піклування одні про одних, щоб, таким чином, піклуватися про дітей.
«А що б Ви хотіли сказати хворим?» – запитав священик. «Ох, це важко, тому що радити бути проявляти терпеливість легко, але в мене її немає, тому я розумію, коли ви трохи сердитися. Просіть у Господа благодаті терпеливості, і Він дасть вам благодать зносити це все». Врешті, звертаючись до похилих віком, Єпископ Риму закликав їх не забувати про те, що вони є корінням, яке вони повинні передавати молоді, дітям і підліткам. Він також заохотив їх не боятися нічого і не падати в озлобленість, а «прямувати вперед, бути з молоддю».
About The Author
