Папа: Господь кличе кожного стати живим камінням оновлених Церкви та світу
«У свято двох Апостолів цього міста хочу розділити з вами два ключові слова: єдність і пророцтво», – цими словами Папа Франциск розпочав свою проповідь, виголошену під час Святої Меси з нагоди урочистості святих Апостолів Петра і Павла, яку він очолив при катедральному престолі базиліки Святого Петра у Ватикані в понеділок, 29 червня 2020 року. Вперше після початку надзвичайного стану в охороні здоров’я з ним співслужили кардинали, які перебувають у Римі.
Перед початком Євхаристійного богослужіння Єпископ Риму помолився перед статуєю святого Петра, розташованою в базиліці, а тоді зійшов у на молитву до гробу апостола, розміщеного під головним вівтарем. На початку Святої Меси він поблагословив паллії для новопризначених протягом року митрополитів, яких є 54, а також для новообраного Декана Колегії Кардиналів кардинала Джованні Баттісти Ре, на якого він особисто наклав його після складення присяги. Пізніше, у догідний час, решта цих невеликих білих омофорів, що до цього моменту зберігалися над гробом святого Петра, будуть накладені на архиєпископів в їхніх катедральних соборах як знак особливої єдності з Наступником святого Петра та як символ пастирського служіння.
Джерело єдності
Як зауважив Святіший Отець на початку проповіді, святі Петро та Павло були різними: той рибалка, а другий – освічений фарисей; коли вирушили на місію, то один проповідував юдеям, а другий – язичникам. Коли ж зустрілися, то палко сперечалися. Але, водночас, почувалися братами, членами згуртованої сім’ї, «де часто виникають дискусії, але завжди панує любов». Ця ж родинна єдність не походила з природних нахилів, але від Господа. Й джерело цієї єдності можемо відшукати в першому читанні з Діянь Апостолів, що розповіло про важкий період у житті первісної Церкви: Ірод розпочав переслідування, апостол Яків був убитий, Петра заарештовано…
«Однак, в цей трагічний момент ніхто не вдається до втечі, ніхто не думає про порятунок власної шкури, ніхто не покидає інших, але всі моляться разом. З молитви вони черпають мужність, з молитви випливає єдність, сильніша від будь-якої загрози», – сказав Папа, додаючи, що єдність «активується молитвою», бо вона дає можливість втрутитися Святому Духові.
Не нарікання, а молитва одні за одних
Далі проповідник звернув увагу на те, що під час цих трагічних подій ніхто не нарікає на переслідування, на Ірода. «Це намарно», що християни марнують час, нарікаючи на світ, на суспільство, на негаразди, на начальство. «Нарікання нічого не змінюють», – мовив Єпископ Риму, вказуючи на те, що ті християни не шукали винуватих, але молилися. Тож слід дати відповідь на запитання: «Чи бережемо нашу єдність молитвою, єдність Церкви? Чи молимося одні за других?».
«Що трапилося б, якщо б ми більше молилися, а менше нарікали? Трохи спокою для язика… Те, що сталося зі святим Петром у в’язниці: як і тоді, чимало дверей, які нас відділяють, відчинилися би, чимало кайданів, які паралізують, упали б», – сказав Святіший Отець, закликавши: «Просімо благодаті вміти молитися одні за одних. Святий Павло заохочував християн молитися одні за одних, передовсім, за правителів». Адже йдеться про завдання, доручене нам Господом, бо «лише молитва розв’язує кайдани, лише молитва прокладає дорогу до єдності».
У цьому контексті Папа зазначив, що паллії нагадують нам про єдність між ягнятами та пастирем, який, наслідуючи Ісуса, бере їх на плечі, аби ніколи не полишити її. Крім того, вже давній звичай духовного єднання в це свято з Константинопольським патріархатом на згадку про те, що святі Павло та Андрій були братами, що виражається в обміні, за можливості, делегаціями на престольні святкування, є, за словами Глави Католицької Церкви, не так жестом ввічливості, як спільним прямуванням до мети, вказаної Господом – повної єдності.
Потрясіння та пророцтво
Другим ключовим словом було пророцтво. Проповідник зазначив, що обидва апостоли пережили провокацію з боку Ісуса. Петра Господь запитав: «Як вважаєш, хто Я?». Апостол збагнув, що Учителя не цікавлять загальні думки, але особисте рішення. Життя Павла також змінилися після Ісусового провокативного запитання: «Савле, чому Мене переслідуєш?». Господь у дорозі до Дамаска скинув його не лише з коня, але й з переконаності в тому, що він є релігійним і чинить добро. І гордий Савло став Павлом, що значить «малий». І за цими потрясіннями слідували пророцтва: «Ти – Петро, і на цій скалі збудую мою Церкву» та «Він – вибране знаряддя, щоб занести Моє ім’я перед поган».
«Отож, пророцтво народжується тоді, коли піддамося Божій провокації: не тоді, коли керуємося власним спокоєм та все тримаємо під контролем. Не випливає з наших думок, не зроджується тоді, коли наше серце замкнене. Воно народжується тоді, коли дозволимо Богові себе спровокувати. Коли Євангеліє перевертає запевнення, випливає пророцтво. Лише той, хто відкривається на Божі несподіванки, стає пророком», – зазначив Папа.
Пастирі, закохані в Бога
«Сьогодні, – вів далі проповідник, – ми потребуємо пророцтва, істинного пророцтва: не слів балакунів, які обіцяють неможливе, але свідчення того, що Євангеліє є можливим. Непотрібні чудесні явлення… Мені прикро чути гасла, мовляв, хочемо пророчої Церкви… Добре, а що ти робиш для цього? На потрібні життя, які показують чудо Божої любові. Не могутність, а послідовність. Не слова, а молитва. Не гасла, а служіння. Хочеш пророчу Церкву? Розпочни служити»
За словами Папи, нам потрібні не теорія, а свідчення. Ми «не потребуємо бути багатими, але любити бідних», не заробляти для себе, але віддаватися іншим, не згоди світу, добре ладити з усіма, але радості задля прийдешнього світу, не ефективних душпастирських проектів, але пастирів, які приносять в жертву своє життя, пастирів «закоханих у Бога», якими були святі Петро та Павло.
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що також і щодо нас існує пророцтво, схоже до слів Ісуса про Петра: «на тобі збудую мою Церкву». Воно знаходиться в Одкровенні, останній книзі Біблії, де Ісус обіцяє Своїм свідкам «білий камінь, на якому написано нове ім’я». «Подібно до того, як Господь перемінив Симона у Петра, так Він кличе кожного з нас стати живим камінням на спорудження оновлених Церкви та людства. Завжди існують ті, які нищать Церкву та гасять пророцтво, але Господь вірить в нас і запитує тебе: “Хочеш бути будівничим єдності? Хочеш бути пророком Мого Неба на землі? Браття й сестри, піддаймося Ісусовій провокації та знайдімо відвагу відповісти Йому: Так, хочу!» – заохотив Папа.
About The Author
