Папа: Гостинність неможлива без слухання

Важливим виміром гостинності як чесноти і діла милосердя є вміння слухати. Про це пригадав Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 17 липня 2016 р., відому євангельську розповідь про те, як дві сестри – Марта і Марія – приймали Ісуса у своєму домі. Обоє, як зауважив Святіший Отець, виявили гостинність, але по-різному.

Марія сіла в ногах Ісуса та слухала Його слова, а Марта була повністю поглинута домашніми справами, щоб належно послужити, так що врешті поскаржилася гостеві на сестру, просячи, аби Христос сказав, аби вона їй допомогла. Він же відповів: «Марто, ти клопочешся і побиваєшся про багато, але одного потрібно. Марія вибрала кращу частку, яку у неї не відберуть».

«У її заклопотаності та старанності, Марті загрожує забутися про найважливішу річ, і в цьому полягає проблема, тобто, про присутність гостя, яким у цьому випадку був Ісус, – пояснив Наступник святого Петра. – Забуває про присутність гостя. А гостя не лише слід обслужити, нагодувати, про все належно подбати. Його слід, насамперед, вислухати. Запам’ятайте це слово: слухати! Тому що гостя слід приймати, як особу, з її історією, з її серцем, наповненим почуттями і думками, так щоби він дійсно почувався в родині».

За словами Папи, якщо приймаємо гостя додому, але не перестаємо займатися різними справами, посадивши його мовчки і самі нічого не говоримо, то ніби приймаємо «кам’яного гостя». Коли ж Ісус вказує на те, що «одного потрібно», то повноту значення ця відповідь отримує в стосунку слухання слова Самого ж Ісуса, яке «просвітлює та підтримує все, що ми чинимо».

«Якщо ми, наприклад, підемо молитися перед розп’яттям, і говоримо, говоримо, говоримо, а тоді встаємо і відходимо, то ми не слухаємо Ісуса! Ми не даємо Йому промовити до нашого серця», – наголосив Святіший Отець, ще раз підкреслюючи, що «слухати» є «ключовим словом», про яке ніколи не слід забувати.

«Ми не повинні забувати про те, – вів далі він, – що Ісус в домі Марти і Марії, перше, ніж Господом й Учителем, був паломником і гостем. Тому, першим і безпосереднім значенням його відповіді було наступне: “Марто, Марто, чому ти настільки клопочешся про гостя, що аж забуваєш про його присутність, вчиняючи його немовби кам’яним гостем!”. Щоби прийняти його, непотрібно багато речей, більше того, необхідною є лише одна: вислухати його, виявити до нього братерське наставлення, так щоби він почувався, як в родині, а не в місці тимчасового притулку».

Як зауважив Наступник святого Петра, саме таке сприйняття гостинності, що є одним із діл милосердя, показує її, як «загальнолюдську та християнську чесноту» у світі, в якому їй загрожує загубитися. Адже зростає кількість хостелів та притулків, але у цих середовищах не завжди практикують гостинність. «І навіть у власному дому, – додав він, – серед своїх родичів, може трапитися так, що буде легше знати послуги й опіку різного характеру, ніж прийняття та служіння».

«Сьогодні ми настільки нестямно опановані численними проблемами, деякі з них навіть не є важливими, що нам не вистачає здатності слухання. Ми постійно зайняті та не маємо часу для слухання. І я би хотів, – сказав Святіший Отець, – поставити вам запитання, а кожен нехай відповість у своєму серці: Чи ти, чоловіче, маєш час, аби вислухати свою дружину? Чи ти, жінко, маєш час, щоб послухати свого чоловіка? Чи ви, батьки, маєте час, маєте здатність “втрачати час”, аби вислухати своїх дітей? Або ж своїх похилих віком батьків? Хтось відповість: Але ж дідусі й бабусі постійно говорять одне й те саме. Так, але вони потребують бути вислуханими! Слухання. Прошу вас навчитися слухати й присвячувати час одні одним. У здатності слухання перебуває корінь миру», – підкреслив Папа, побажавши:

«Нехай же Пречиста Діва Марія, Матір слухання і турботливого служіння, навчить нас бути привітними і гостинними до наших братів і сестер».