Папа: Гріх віддаляє нас від Бога, але не Бога від нас

Не є легко дозволити любити себе по-справжньому, бо ми схильні претендувати на заслуги. Думками про це Папа Франциск поділився під час покаянного богослуження, яке він очолив у п’ятницю, 9 березня 2018 р., в базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди ініціативи «24 Години для Господа».

Нагадаємо, що мова йде про ініціативу, що зродилася в контексті Ювілею Милосердя. Вона полягає в тому, щоб у певний день, зазвичай, це є п’ятниця перед четвертою неділею Великого Посту, принаймні одна з церков у кожній дієцезії залишалася відкритою протягом 24 годин або якнайдовше, відповідно до місцевих можливостей, для адорації та сповіді. Стало добрим звичаєм, що в цей день Папа очолює покаянну молитву в базиліці Святого Петра, під час якої уділяє Святу Тайну Покаяння.

Богослуження відбувалося у формі Літургії Слова, під час якої прозвучав уривок з першого Послання святого Івана та євангельська розповідь про відречення святого Петра. І саме слова улюбленого Христового учня про те, що любов Бога є настільки великою, що Він зробив нас Своїми дітьми, стали відправною точкою для проповіді Святішого Отця.

Як підкреслив проповідник, Божа любов «завжди є більшою від того, що ми можемо собі уявити» й поширюється, «виходячи за межі будь-якого гріха, який наше сумління може нам закинути». Це любов на знає ні меж, ні границь, для неї не існує тих перешкод, «які ми звикли встановлювати перед людиною, боячись, що її прихід відбере у нас свободу».

«Ми знаємо, що наслідком стану гріха є віддаленість від Бога. У дійсності, гріх є способом, за допомогою якого ми віддаляємося від Нього. Але це не означає, що Він віддаляється від нас. Стан слабкості та розгубленості, в який нас ставить гріх, є ще однією причиною того, чому Бог залишається близько до нас. Ця впевненість повинна завжди супроводжувати нас в житті», – сказав Святіший Отець, пояснюючи, що слова апостола Івана є запевненням для нашого серця, аби мати «непохитну довіру до любові Небесного Отця».

За словами Папи, Божа благодать не перестає діяти в нас, аби посилювати уповання на те, що нам ніколи не забракне Його любові, незважаючи на будь-який гріх, який можемо зробити, «відкидаючи Його присутність в нашому житті». Це спонукає нас усвідомити розгубленість, яка приходить в наше життя, подібно до того, як це трапилося зі святим Петром.

«Євангелист є до крайності лаконічним. Спів півня, здається, зібрав розгубленого до того часу чоловіка, далі він пригадує собі Ісусові слова і, врешті, падає пелена, й Петрові починає вдаватися розгледіти серед сліз, що Бог об’являється в Христі, Якого б’ють по щоках, ображають, Якого він відрікся, але Він іде, щоб померти за нього. Петро, який хотів би померти за Ісуса, тепер розуміє, що повинен прийняти, що Він умре за нього. Петро хотів навчати свого Вчителя, хотів іти перед Ним, натоміть, саме Ісус іде, щоб вмерти за Петра; а Петро раніше цього не розумів, не хотів цього зрозуміти», – сказав Святіший Отець.

Як зауважив далі проповідник, тепер святий Петро робить співставлення з Господньою любов’ю, й, нарешті, розуміє, що «Він любить його і просить дозволити себе любити». Він збагнув, що «завжди відкидав те, щоб дозволити себе любити», не дозволяв Ісусові «спасти себе повністю».

«Як же важко дозволити любити себе по-справжньому! Ми б хотіли, аби у нас завжди було щось пов’язане з визнанням, в той час, як ми, у дійсності, є боржниками в усьому, адже Бог є першим і повністю нас спасає, з любов’ю», – сказав Папа, заохочуючи: «Просімо в Господа благодаті пізнати велич Його любові, яка касує кожен наш гріх. Дозвольмо, аби ця любов очистила нас, щоб ми пізнали істинну любов!».

Після цих слів базиліка Святого Петра поринула в молитовну тишу. Присутні розпочали іспит сумління, по завершенні якого відбулося загальне визнання гріхів. Далі, після проказування молитви «Отче наш», Святіший Отець та призначені священики зайняли належні місця та розпочалися індивідуальні сповіді. Перед тим, як сповідати, Папа також особисто приступив до Святої Тайни Покаяння. Протягом всього періоду сповідей в базиліці чергувалися покаянні пісні з періодами тиші.