Папа: Христинин зобов’язаний сіяти надію

Нехай же П’ятидесятниця застане нас одностайними в молитві разом з Марією, Ісусовою та нашою матір’ю, а дар Святого Духа помножить нашу надію. З таким побажанням Папа Франциск звернувся до вірних наприкінці загальної аудієнції в середу, 31 травня 2017 р., роздумуючи над словами святого Павла з Послання до Римлян: «Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого». Адже, за його словами, з наближенням П’ятидесятниці «не можемо не говорити про взаємини між християнською надією та Святим Духом».

Святіший Отець пригадав, що у Посланні до Євреїв знаходимо порівняння надії з якорем, до якого можемо також додати таку метафору, як «вітрило». В той час, як якір дає човнові безпеку серед морських хвиль, вітрило рухає його вперед. «Надія дійсно є немовби вітрилом. Вона вбирає подув Святого Духа й перетворює його в рушійну силу, що штовхає човен, у залежності від випадку, на глибінь або до берега», – сказав він, переходячи до роздумів над згаданим побажанням святого Павла.

Насамперед, Наступник святого Петра звернув увагу на те, що вислів «Бог надії» говорить не лише про те, що Бог є Тим, прийти до Якого ми надіємося у вічному житті, але також Тим, «Який вже тепер пробуджує в нас надію, більше того, вчиняє нас радісними в надії». Тобто, «радісними вже тепер у надії», а не лише «надіятися на те, що в майбутньому будемо радіти». І якщо відоме прислів’я каже: «Доки існує життя, доти існує надія», за словами Папи, правдою є також і те, що «доки існує надія, доти існує життя».

«Люди потребують надії для того, щоб жити, й потребують Святого Духа, щоб надіятися», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що святий Павло зазначає, що Святий Дух може «збагатити у надії». Це означає «ніколи не знеохочуватися», бути здатним «надіятися супроти будь-якої надії», наслідуючи праотця Авраама чи Богородицю під хрестом.

«Святий Дух вчиняє можливою цю непереможну надію, внутрішньо свідчачи нам про те, що ми є Божими дітьми та Його спадкоємцями. Як же Той, Який видав за нас Свого Єдиного Сина, може не дати нам всього іншого разом з Ним? Надія не розчаровує, браття і сестри, не розчаровує, бо любов Божа влита у наші серця через Святого Духа, що нам даний. Вона не розчаровує, бо Святий Дух спонукає нас прямувати вперед, завжди вперед», – сказав Папа, додаючи:

«Більше того, Святий Дух не лише вчиняє нас знатними надіятися, але також бути сіячами надії, бути, як і Він та завдяки Йому, “утішителями” і захисниками наших ближніх».

Як зауважив Глава Католицької Церкви, християнин також може сіяти гіркоту, розгубленість, але такі вчинки не є християнськими. Бо християнин повинен розсівати «аромат надії». У цьому контексті він пригадав повчання блаженного кардинала Ньюмена, який проповідував вірним, що «навчені нашими власними стражданнями, своїм болем, а навіть і нашими гріхами», ми матимемо «серця та уми, вправлені для кожного діла любові до тих, які цього потребують», стаючи, мірою своїх можливостей, «утішителями» для них за образом Святого Духа.

«І, насамперед, бідні, відкинені, позбавлені любові потребують когось, хто стане для них “утішителем”, тобто, розрадником і захисником, як Святий Дух є для кожного з нас, присутніх на площі, розрадником та захисником. Ми повинні те саме чинити для найбільш потребуючих, для відкинених немов непотріб, для тих, які найбільше страждають», – сказав Папа, побажавши:

«Браття й сестри, нехай же вже близька П’ятидесятниця, яка є днем народження Церкви, ота вже недалека П’ятидесятниця застане нас однозгідними в молитві разом з Марією, Ісусовою та нашою Матір’ю. А дар Святого Духа нехай збагатить нас у надії. Більше того, нехай спонукає нас розтрачувати цю надію разом з найбільш потребуючими, із найвідкиненішими».