Папа: Християнська надія є конкретною: жити задля зустрічі з Ісусом

Християнська надія, як конкретне очікування на зустріч з Ісусом, була темою роздумів Папи Франциска, якими він поділився під час ранкової Святої Меси у вівторок

Вагітна жінка, яка з радістю очікує на зустріч зі своїм дитям, щодня пестить його, доторкаючись до свого живота. Святіший Отець використав цей образ, проповідуючи 23 жовтня 2018 р. під час Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти», щоб пояснити, чим є надія: жити в перспективі конкретної зустрічі з Христом, а тому «мудрим» є вміти радіти «маленькими життєвими зустрічами з Ісусом».

Громадянство і спадкоємство

Папа зосередив свої роздуми на двох словах, почерпнутих із читань зі Святого Письма: «громадянство» та «спадщина». У Посланні до Ефесян святий Павло говорить про громадянство, про приналежність до громади спасенних, яку Бог «дав нам у дар». В Ісусі Бог примирив нас зі Собою, усуваючи ворожнечу, через що ми стали «співгромадянами святих». Наша ідентичність полягає саме в тому, що ми є «зцілені Господом, збудовані у спільноту й носимо в собі Святого Духа».

Таким чином, Бог провадить нас до спадщини, до того, «що ми шукаємо на своїй дорозі, що ми отримаємо наприкінці». Однак, слід щоденно її шукати, а тим, що провадить нас вперед цією дорогою, є надія, чеснота, «яка, можливо, є найважчою для зрозуміння».

Хто надіється, не розчарується

Проповідник нагадав, що віра, надія та любов є даром. Що означає віра є легко зрозуміти, розуміємо чим є любов… А надія? Надія, пояснив він, означає сподіватися неба, зустрічі зі святими, вічного щастя… Але що означає небо?..

«Жити в надії означає прямувати вперед, прямувати до винагороди, до щастя, якого не маємо тут, але матимемо там… Цю чесноту нелегко зрозуміти. Це дуже покірна чеснота, але така, яка ніколи не розчаровує: якщо надієшся, то нікого не будеш розчарованим. Ніколи, ніколи!» – наголосив Папа, додаючи:

«Це також конкретна чеснота. Як вона може бути конкретною, якщо я не знаю неба, не знаю того, що мене чекає? Надія, наша спадщина, що є сподіванням чогось – це не ідея чи перебування в якомусь прекрасному місці. Це зустріч. Ісус завжди підкреслює цей елемент надії, оте перебування в очікуванні, зустрічати».

Жінка при надії, що живе зустріччю з дитиною

В євангельському уривку Ісус розповів притчу про господаря, який вночі повернувся з весілля, винагороджуючи слуг, які його чекали, ад доки не прибуде. Отож, коли говоримо про надію, мова йде про щось конкретного, про зустріч з Господом. І щоб пояснити це, Папа навів, власне, конкретний приклад:

«Коли думаю про надію, мені спадає на думку один образ: вагітна жінка, жінка, яка чекає дитинку… Вона радісна. Кожного дня доторкається живота, щоби пестити дитя, вона перебуває в очікуванні дитини, живе, чекаючи на неї. Ця картина може допомогти нам зрозуміти, чим є надія: жити задля цієї зустрічі. Згадана жінка уявляє, якими будуть очі дитини, її усмішка, чи вона матиме темне волосся, чи буде білявкою, уявляє собі зустріч з дитиною».

Радіти малими зустрічами

Підсумовуючи, Святіший Отець заохотив слухачів відповісти у своєму серці на запитання про те, чи надіємося «конкретно», чи «розпорошено»? Адже надія є «щоденною», бувши зустріччю.

«Кожного разу, коли зустрічаємо Ісуса в Пресвятій Євхаристій, в Євангелії, в убогих, у спільнотному житті, кожного разу коли робимо черговий крок до тієї остаточної зустрічі. Мудрість полягає в тому, щоб уміти радіти малими життєвими зустрічами з Ісусом, приготовляючись до тієї остаточної зустрічі».