Папа: Хто приступає до Євхаристії, не може не будувати єдність

Пресвята Євхаристія – це Свята Тайна єдності, яка пригадує нам про те, що ми не є окремими індивідами, але становимо одне тіло. Такою була одна з думок, висловлених Папою Франциском у проповіді, яку він виголосив під час Святої Меси з нагоди урочистості Найсвятіших Христових Тіла і Крові, очоленої ввечері 18 червня 2017 р. на площі перед Папською базилікою святого Івана на Латерані. Після Святої Меси відбулася процесійна хода з Найсвятішими Тайнами до Папської базиліки Пресвятої Марії, що завершилася Євхаристійним благословенням. В богослуженні взяло участь чимало дітей, що приступили до першого Святого Причастя.

«Живий хліб, що зійшов з неба», як зазначив проповідник, є «Таїнством пам’яті, що пригадує нам в дійсний і дотичний спосіб історію Божої любові до нас». І ця тема пам’яті, спомину, неодноразово зустрічається в різних літургійних читаннях цього свята.

«Пам’ятай, – каже сьогодні Боже слово кожному з нас. З пам’яті про Господні жести шлях народу в пустині черпав свої сили; на пам’яті про те, що Господь учинив для нас, ґрунтується наша особиста історія спасіння. Пам’ятати є суттєвим для віри, як вода для рослини», – сказав Святіший Отець, додаючи, що пам’ять є важливою, оскільки дає нам змогу «перебувати в любові», зберігаючи у своєму серці й не забуваючи «хто нас любить і кого ми покликані любити».

«Однак, ця унікальна здібність, дана нам Господом, сьогодні радше ослаблена. Серед поспіху, в який ми занурені, чимало людей та фактів, здається, пролітають повз нас. З поспіхом перегортаємо сторінки, ми переповнені новизною та убогі спогадами. Так згоряють згадки, й живучи миттю, виникає загроза залишатися при поверховому, серед потоку того, що діється, не вдаючись у глибінь, не шукаючи суті, яка пригадує нам про те, ким ми є й куди прямуємо. Тоді зовнішнє життя стає роздробленим, в внутрішнє – інертним», – вів далі Папа, зазначаючи, що свято Божого Тіла пригадує нам про те, що «серед роздробленості життя» Господь виходить нам назустріч у «тендітній формі, сповненій любов’ю», тобто, в Пресвятій Євхаристії.

Проповідник пояснив, що Господь приходить «відвідати нас», стаючи «скромною поживою», яка «зцілює нашу пам’ять любов’ю», адже Пресвята Євхаристія – це «меморіал Божої любові», в якому чинимо спомин Його страстей. І це не є «абстрактний, холодний та поверховий спомин», але «живий і відрадний». У Пресвятій Євхаристії присутній «ввесь смак Ісусових слів і жестів, смак Його Пасхи, свіжість Його Духа». Тож коли її приймаємо, «в нашому серці викарбовується впевненість у тому, що Він нас любить».

«Таким чином, Пресвята Євхаристія формує в нас вдячну пам’ять, щоб ми могли визнати себе улюбленими й нагодованими дітьми Небесного Отця; вільну пам’ять, тому що Ісусова любов, Його прощення, оздоровляє рани минулого та умиротворяє спогади про зазнані та завдані кривді; терпеливу пам’ять, адже серед труднощів знаємо, що Ісусів Дух перебуває з нами. Пресвята Євхаристія підбадьорює нас: навіть серед найбільших перешкод на своїй дорозі ми не самі, Господь не забуває про нас і щоразу, коли вдаємося до Нього, живить нас любов’ю», – наголосив Святіший Отець.

Далі Папа вказав на те, що Пресвята Євхаристія «пригадує нам про те, що ми не є індивідами, але – тілом». Подібно до того, як ізраїльський народ збирав манну в пустині й ділився нею в родині, подібно й Ісус, «Хліб небесний», скликає нас «приймати Його разом і ділитися Ним між собою». Євхаристія не є «Таїнством для мене», але «для багатьох», що формують «одне тіло, святий вірний Божий люд».

«Пресвята Євхаристія, – підсумував Святіший Отець, – це Святе Таїнство єдності. Той, хто її приймає, той не може не бути будівничим єдності, бо будування єдності народжується в ньому, в його “духовному ДНК”. Нехай же цей Хліб єдності зцілить нас від амбіції переважати над іншими, від ненаситності нагромаджування для себе, від розпалювання незгод і розкидування критик, нехай пробудить в нас радість любові без суперництва, заздрощів і лихослівної балаканини».