Папа: Існування зброї, здатної знищити людство, є нелогічним

«Ви зібралися на цей симпозіум, щоб розглянути теми, ключові як у собі самих, так і з огляду на складність політичних викликів актуальної міжнародної картини, позначеної нестабільною атмосферою конфліктності. Похмурий песимізм може спонукати вважати, що “перспективи цілісного роззброєння та світу, вільного від ядерної зброї”, як звіщає тема вашої зустрічі, здаються дедалі віддаленими», – сказав Папа Франциск, вітаючи учасників міжнародної конференції, скликаної у Ватикані на тему роззброєння.

Приймаючи у п’ятницю, 10 листопада 2017 р., учасників цього заходу, організованого Дикастерією служіння цілісному людському розвиткові, Глава Католицької Церкви підкреслив, що відомо, що гонка озброєнь не знає спочинку, а видатки на осучаснення та розвиток озброєнь настільки високі, що відсувають на другий план «дійсні пріоритети страждаючого людства», якими є боротьба з бідністю, поширення миру, здійснення освітніх, екологічних проектів, розвиток охорони здоров’я та захист прав людини.

«Крім того, не можемо не відчувати тривоги, якщо візьмемо до уваги катастрофічні гуманітарні та екологічні наслідки, які випливають із будь-якого застосування ядерних озброєнь. Тому, беручи до уваги навіть загрозу випадкової детонації такої зброї через будь-яку помилку, загроза її використання заслуговує на якнайрішучіший засуд, як також володіння нею, саме тому, що її існування спрямоване на логіку страху, яка стосується не лише сторін конфлікту, але всього людського роду», – сказав Папа, додаючи:

«Міжнародні стосунки не можуть підпорядковуватися військовій силі, взаємним погрозам, показовості військових арсеналів. Зброя масового знищення, особливо, ядерна, не породжують нічого іншого, як обманливе почуття безпеки і не можуть становити підґрунтя для мирного співжиття між членами сім’ї народів, яке повинно надихатися етикою солідарності».

В цьому контексті Святіший Отець відзначив важливість свідчення людей, які пережили ядерні бомбардування Хіросіми й Нагасакі, а також постраждали від випробувань атомної зброї. «Нехай же їхній пророчий голос стане пересторогою, насамперед, для нових поколінь», – побажав він.

Глава Католицької Церкви також зауважив, що зброя, наслідком якої є знищення людства, є «нелогічною навіть на військовому рівні». Врешті, справжня наука «завжди служить людині», в той час, як сучасне суспільство є свідком «спотворення її проектів», можливо, започаткованих навіть для доброї справи. Вистачить згадати, що міжнародне право не змогло завадити новим державам приєднатися до посідачів ядерної зброї. Що стає ще загрозливішим, «коли поглянути на виклики сучасної геополітики, такі як тероризм чи асиметричні конфлікти».

«Однак, здоровий реалізм не перестає запалювати вогні надії в нашому невпорядкованому світі. Нещодавно, наприклад, шляхом історичного голосування в ООН, більшість членів міжнародної спільноти постановили, що ядерна зброя не лише є аморальною, але повинна також вважатися незаконним засобом ведення війни», – вів далі Глава Католицької Церкви, стверджуючи:

«Таким чином, було заповнено важливу юридичну прогалину, адже хімічна й біологічна зброя, протипіхотні міни та касетні бомби вже належать до озброєнь, заборонених міжнародними конвенціями. Ще важливішим є той факт, що ці результати, в основному, є наслідком “гуманітарної ініціативи”, підтриманої дієвим союзом між громадянським суспільством, державами, міжнародними організаціями, Церквами, академічними осередками та експертними групами».

Далі Папа пригадав, що цього року припадає 50-та річниця енцикліки блаженного Павла VI «Populorum progressio» (Поступ народів), яка «розвинувши християнське бачення» людської особи, підкреслила поняття «цілісного людського розвитку», запропонувавши його, «як нове ім’я миру». В цьому документі читаємо, що «розвиток не зводиться виключно до економічного зростання. Щоб бути справжнім розвитком, він повинен бути цілісним, що означає – спрямованим на сприяння розвиткові кожної людини та цілої людині».

Це означає, що необхідно відмовитися від «культури відкинення» та подбати про тих, які страждають від «найболючіших нерівностей», шляхом діяльності, що «вмітиме терпеливо віддавати перевагу процесам солідарності, а не егоїзмові кон’юнктурних інтересів». Мова йде про те, щоб інтегрувати індивідуальний вимір із суспільним, та «сприяти людині в неподільній єдності тіла й душі, споглядання та діяння».

«Ось як ефективний та інтегруючий прогрес зможе здійснити утопію світу, вільного від летальної наступальної зброї, незважаючи на критику з боку тих, які вважають ідеалістичними процеси роззброєння», – сказав Папа, підсумовуючи: «Церква невтомно пропонує світові цю мудрість та діла, натхненні нею, усвідомлюючи, що цілісний розвиток – це дорога добра, якою покликаний прямувати людський рід».