Папа: Коли губимо Ісуса, це повинно нас боліти

Про здатність дивуватися та про необхідність уболівати, коли віддаляємося від Бога роздумував Святіший Отець, востаннє в цьому році проповідуючи перед молитвою «Ангел Господній».

Євангельська розповідь про подорож Йосифа, Марії та Ісуса на свято Пасхи до Єрусалиму була в центрі катехизи, яку Папа Франциск виголосив перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 30 грудня 2018 року. В неділю після Різдва Церква латинського обряду відзначає свято Святого Сімейства, яке, за словами Святішого Отця, «заохочує нас замислитися над досвідом Марії, Йосифа та Ісуса, поєднаних сильною любов’ю та натхнених великим довір’ям до Бога».

Святий Лука розповідає, що повертаючись з паломництва до Єрусалиму, Йосиф і Марія не звернули уваги на те, що дванадцятирічний Ісус не був з ними, вважаючи, що Він подорожував з родичами. Коли ж спостерегли Його відсутність, почали шукати і після триденних тривожних пошуків знайшли Його в храмі серед законовчителів. Побачивши Його, Йосиф і Марія «були здивовані», а тоді Мати сказала: «Ось батько Твій і я, боліючи, Тебе шукали». «Здивування та вболівання – це два аспекти, на які я хотів би звернути вашу увагу», – мовив Папа.

Відкритися на інших

За словами Святішого Отця, в Назаретській Родині ніколи не бракувало здивування, здатності «дивуватися перед обличчям поступового об’явлення Божого Сина». Те саме почуття, як зазначається в згаданій євангельській розповіді, охопило також законовчителів, які «чудувалися Його розумові й відповідям».

«Чудуватися та дивуватися є протилежним сприйманню всього як належного, протилежним інтерпретуванню дійсності, що нас оточує, та історичних подій виключно згідно зі своїми критеріями», – підкреслив Папа, додаючи, що «дивуватися означає відкриватися на інших, зрозуміти аргументи інших: таке наставлення є важливим для того, щоб оздоровлювати зранені стосунки між людьми, є незамінним також і для того, щоби зціляти відкрити рани в сімейному середовищі». Адже коли виникають проблеми, слід шукати те, що доброго є в іншій особі, вміти подивляти це.

Поставити Ісуса в центрі

Натомість уболівання, яке переживають Йосиф і Марія, загубивши Ісуса, вказує на «центральне місце Ісуса в Святій Родині». Пречиста Діва та Її обручник прийняли цього Сина, оберігали Його, бачили Його зростання «мудрістю, літами й благодаттю», але, насамперед, «Він зростав у їхніх серцях», так що поступово збільшувалася їхня любов і зрозуміння. «Ось чому родина з Назарету є святою: бо в її центрі перебував Ісус, на Ньому була зосереджені вся увага й турботи Марії та Йосифа», – сказав Святіший Отець, додаючи:

«Ця тривога, яку вони відчували протягом трьох днів, коли загубили Ісуса, повинна бути також нашим болем, коли ми віддаляємося від Нього. Ми повинні відчувати біль, коли більше, ніж три дні, забуваємо про Ісуса, не молячись, не читаючи Євангелії, не відчуваючи необхідності в Його присутності та втішаючій дружбі».

У Божому домі

Як зауважив Папа, Йосиф і Марія знайшли Ісуса в храмі, як Він навчав. І також ми можемо знайти божественного Вчителя саме в Божому домі, приймаючи Його послання спасіння. «В Євхаристійному богослуженні переживаємо живий досвід Христа. Він промовляє до нас, дає нам Своє слово, просвічує нас, просвічує наш шлях, дає нам Своє тіло в Пресвятій Євхаристії, з якої черпаємо сили для долання щоденних труднощів», – сказав Святіший Отець, закликавши:

«Молімося за всі родини світ, особливо за ті, в яких з різних причин бракує миру й гармонії. Ввіряймо їх захистові Святої Родини з Назарету».