Папа: корінь заздрості – фальшивий образ Бога, марнославства – нас самих

Заздрість і марнославство – два «демони», що крокують пліч-о-пліч, притаманні «людині, яка пране бути центром світу», стали темою катехизи Папи Франциска з нагоди загальної аудієнції, що в середу, 28 лютого 2024 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані. Святіший Отець, який цими днями змагається із застудою та скасував у попередні дні робочі зустрічі, вирішив не скасовувати загальну аудієнцію, а свої роздуми доручив прочитати монсеньйорові Філіппо Чямпанеллі з Державного Секретаріату.

Джерело смутку та ненависті

Щодо заздрості, то Святіший Отець звертає увагу на те, що в Святому Письмі вона постає як один із найдавніших пороків. Ненависть Каїна до свого брата спалахнула тоді, коли він побачив, що братові жертви угодні Богові. «Каїн був первородним Адама і Єви, він отримав найбільшу частку батьківської спадщини, але варто було Авелю, його молодшому братові, досягти успіху в невеличкому починанні, як Каїн спохмурнів», – зазначає Наступник святого Петра, зауваживши, що обличчя заздрісника завжди сумне. «Заздрість, – додає він, – якщо її не стримувати, веде до ненависті до іншого. Авель загине від рук Каїна, який не зміг стерпіти щастя свого брата».

Фальшивий образ Бога і Його справедливості

У цьому контексті Папа вказав на те, що ця вада привертала увагу не тільки християнських мислителів, але й філософів кожної культури. В її основі лежать «стосунки між ненавистю та любов’ю», мовляв, бажаючи зла іншій людини, так насправді потаємно прагну бути як вона… «Інший – це об’явлення того, ким би ми хотіли бути, і ким насправді ми не є. Його удача здається нам несправедливістю: адже, думаємо ми, ми б набагато більше заслуговували на його успіхи чи удачу!» – веде далі Єпископ Риму, пояснюючи, що коренем цього пороку є «фальшива ідея про Бога», коли не хочемо згодитися з тим, що Його «розрахунки» відрізняються від наших, як це демонструє притча про робітників, найнятих в різну пору дня, що отримали таку саму винагороду. «Ми б хотіли зобов’язати Бога до нашої егоїстичної логіки, в той час як логікою Бога є любов», – додає Папа, зазначаючи, що найкращими ліками від заздрості є взаємна пошана.

Роздуте «я»

В цьому світлі Святіший Отець переходить до другого пороку, яким є марнославство. Воно, за його словами, «крокує пліч-о-пліч з демоном заздрості, й обидві ці вади притаманні людині, яка має амбіцію бути центром світу, вільною в тому, щоб визискувати все та всіх». Марнославство – це безпідставно завищена самооцінка. «Зарозуміла людина має надмірно громіздке “я”: вона не здатна до емпатії і не усвідомлює, що у світі є інші люди, окрім неї самої», – зазначає Наступник святого Петра, зауваживши, що її стосунки носять інструментальний характер, вона постійно «жебрає увагу», і якщо її якості не визнають, то вона гнівається, мовляв, «інші – несправедливі, вони не розуміють, вони не дотягують».

Сила у безсиллі

«Для зцілення марнославних, духовні наставники пропонують не так вже й багато засобів. Адже лихо марнославства по суті має ліки в самому собі: похвала, яку марнославний сподівався отримати від світу, незабаром обернеться проти нього самого. І як же багато людей, обманутих фальшивою самооцінкою, впали потім у гріхи, яких незабаром будуть соромитися!» – підсумовує Папа, пропонуючи для подолання цього лиха свідчення святого Павла, який, усвідомлюючи свою ваду, з якою не зумів справитися, почув від Бога: «Досить тобі моєї благодаті, бо сила проявляється у безсиллі». І відтоді Апостол Народів зцілився, зробивши висновок, який, за словами Святішого Отця, може бути й нашим: «Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала» (2 Кор 12,9).