Папа: лише приймаючи та бережучи радість Євангелія, можемо нести її іншим

Ділячись думками про виклики, які стоять перед постійним священничим формуванням, Папа Франциск наголосив на необхідності ділитися радістю Євангелія, що означає усвідомлення Божої любові до нас, пам’ятаючи про незамінну роль служіння ближнім і про своє походження та зв’язок зі святим Божим людом.

Радість Євангелія, приналежність до народу, генеративність служіння. Такі три дороги Папа Франциск запропонував учасникам міжнародної конференції на тему постійного вишколу духовенства, яка від 6 до 10 лютого 2024 р. відбувається у Ватикані на тему «Оживи Божий дар, який у тобі». Зустрічаючись із ними в четвер, 8 лютого 2024 р., в залі Павла VI у Ватикані, Святіший Отець зазначив, що ця тема закликає «наново запалювати полум’я, щоб не згасала ревність апостольського служіння».

Дружба з Господом

Ділячись думками про три шляхи для досягнення зазначеної мети, Папа Франциск насамперед виокремив радість Євангелія, вказуючи на те, що центром християнського життя є «дар дружби з Господом, що визволяє нас від смутку індивідуалізму та від ризику життя без сенсу, без любові та без надії». Бог нас любить – саме в цьому, за його словами, полягає радість Євангелія, і ми покликані дбати про те, щоб це радісне звіщення відлунювало в світі, «свідчачи про це своїм життям, щоб усі могли відкрити красу Божої спасенної любові, явленої в Ісусі Христі, умерлому і воскреслому». «Тут ми знаходимо наріжний камінь постійного формування не тільки священиків, але й кожного християнина, на чому також наголошує Ratio fundamentalis: тільки якщо ми є і залишаємося учнями, ми можемо стати служителями Бога і місіонерами Його Царства. Лише приймаючи та зберігаючи радість Євангелія ми можемо нести цю радість іншим», – мовив Наступник святого Петра, вказуючи також і на те, що потрібне «цілісне загальнолюдське формування», оскільки бути Господніми учнями – це не релігійний маскарад, а «стиль життя», що вимагає піклування про людяність, щоб священники були людяними.

Разом з Божим людом

Другою дорогою, на яку вказав Папа, є «приналежність до Божого люду», оскільки «учнями-місіонерами можемо бути лише разом», і для доброго виконання священничого служіння потрібно бути «зануреними в священницький народ, з якого ми походимо». «Щоб залишатися зануреним у реальну історію народу, необхідно, щоб священниче формування не було ” відокремленим”, але було здатним використовувати внесок Божого люду: священників і мирян, чоловіків і жінок, неодружених і подружніх пар, літніх і молодих, не забуваючи про бідних і стражденних, які можуть багато чому навчити», – пояснив Святіший Отець, вказуючи на «взаємність у Церкві та взаємообмін між життєвими станами, покликаннями, служіннями та харизмами». Тому не забувати про слово «разом», пам’ятати, що священний прямує вперед разом з народом, до якого належить, як також разом з єпископом й усім священничим братством.

Генеративне душпастирство

«Служити – це характерна ознака Христових служителів», – вів далі Папа, переходячи до третього аспекту. За його словами, в перспективі служіння формування не є якоюсь зовнішньою дією, передаванням знання, а стає «мистецтвом поставити іншого в центрі, виводячи на яв його красу, добро, яке він носить у собі, його дари, але також і тіні, його рани та прагнення». «Сформований таким чином священник, у свою чергу, віддає себе на служіння Божому людові, є близьким до людей і, як це зробив Ісус на хресті, бере на себе відповідальність за всіх», – сказав Наступник святого Петра, зауваживши, що коли ми віддаємося служінню іншим, стаючи «батьками й матерями» для ввірених нам людей, ми «породжуємо Боже життя». В цьому й полягає «таємниця генеративного душпастирства», тобто такого, яке народжує нових дітей для життя в Христі.