Папа: Літургія – це життя, яке формує, а не якась ідея, якої слід навчитись
«Ця Пленарна Асамблея відбувається у важливому часі. Минуло 50 років, відколи 8 травня 1969 року святий Павло VI заснував тодішню Конгрегацію Божественного Культу, аби розпочати відновлення, яке забажав ІІ Ватиканський Собор. Йшлося про публікацію літургійних книг, згідно із критеріями та рішеннями Соборових Отців, маючи на меті посприяти активній, свідомій та побожній участі Божого народу у Христових Таїнствах», – розпочав свою промову Папа Франциск, зустрічаючись у четвер, 14 лютого 2019 р., з учасниками Пленарної Асамблеї Конгрегації Божественного культу та дисципліни Святих Тайн, що цими днями відбувається у Ватикані.
Перші плоди літургійної реформи
Як зазначив Вселенський Архиєрей, молитовна традиція Церкви потребувала оновлених формулювань, які б не дозволили втратити нічого із тисячолітнього багатства Церкви, а, навпаки, допомагаючи його віднаходити. Вже на початку 1969 року почали з’являтись перші плоди реформи, здійсненої Апостольською Столицею для добра Божого народу: саме 14 лютого, 50 років тому, було проголошене Motu proprio «Mysterii paschalis», яке стосувалось римського календаря та літургійного року; 3 квітня того ж року побачила світ Апостольська Конституція «Missale Romanum», якою Святіший Отець проголосив Римський Месал; згодом з’явились інші важливі документи щодо Хрищення дітей, Святого Таїнства Подружжя, тощо. Це були перші кроки того шляху літургійної реформи.
Справжня реформа – це переміна серця
Глава Католицької Церкви наголосив, що для того, аби покращити літургійне життя вірних, не вистарчить змінити літургійні книги. Щоб життя було справді культом, приємним Богові, необхідно змінити серце. На цю переміну скероване християнське Богопочитання, яке має на меті допомогти людині здійснити найважливішу життєву зустріч – зустріч з живим Богом. На це спрямована також праця учасників Пленарної Асамблеї Конгрегації Божественного культу та дисципліни Святих Тайн.
Співпраця, діалог та синодальність
Папа пригадав, що в церковному сопричасті діють у дусі співпраці, діалогу та синодальності як Апостольська Столиця, так і Єпископські Конференції: «Насправді, Святий Престол не замінює єпископів, але співпрацює з ними, щоб служити, в багатстві різних мов і культур, у молитовному покликанні Церкви в світі».
В такій перспективі 3 вересня 2017 року було запропоновано Motu Proprio «Magnum principium», яким Папа Франциск вирішив посприяти кращій співпраці між Єпископськими Конференціями та Дикастерією Римської Курії, що має завдання сприяти поширенню Священної Літургії. При цій нагоді Святіший Отець побажав, щоб така співпраця була зрілою, свідомою великої відповідальності та гармонійною.
Виклик виховання
Далі Папа вказав на важливий виклик формації, пригадуючи при цьому, що Літургія – це життя, яке формує, а не якась ідея, якої слід навчитись; а дійсність є важливішою за ідею. Тому в Літургії, але також і в інших церковних сферах, не слід прямувати до безплідних ідеологічних поляризацій, а прийняти за відправну точку реальності Святої Літургії, що є живим скарбом, який не можна зводити до смаків чи тенденцій, і який слід слухняно прийняти та поширювати з любов’ю як незамінну поживу для органічного розвитку Божого люду.
Папа пригадав, що Літургія не є сферою для «зроби сам», але місцем об’явлення церковної єдності, тому, у молитвах та жестах церковної спільноти виявляється «ми», а не «я». Коли ностальгійно оплакуємо тенденції минулого чи бажаємо нав’язати якісь нові, то ризикуємо протиставити частину цілому, тобто «я» – Божому людові, абстрактне – конкретному, ідеологію – сопричастю, світське – духовному.
Тому, опираючись на гасло Асамблеї, Єпископ Риму наголосив на завданні «літургійного виховання», тобто в поширенні серед Божого люду краси живого Господнього таїнства, яке виявляється в Літургії. Папа зазначив, що «літургійна формація» – це, перш усього, усвідомлення незамінного значення, яке посідає Літургія у Церкві та для Церкви; сприяння Божому народові кращому розумінню молитви Церкви та любові до неї, як до досвіду зустрічі з Господом та братами і сестрами.
Літургійне виховання
Беручи до уваги те, що Літургія є досвідом, який розпочинається від навернення через прийняття способу думання та діяння у Господі, слід зазначити, що літургійне виховання не може обмежитись лише до того, щоб запропонувати лише знання літургійних книг, хоча й воно є дуже потрібним, та забезпечити дотримання літургійних обрядів. Папа наголосив, що для того, аби Літургія виконувала свою виховну та перемінюючу функцію, духовенство та миряни повинні розуміти значення слів Літургії, співу, музики, а, навіть, і тиші.
Сам Катехизм католицької церкви приймає містагогійний спосіб для представлення літургії, доцінюючи її молитви і знаки. Містагогія (посвячення) – це шлях, придатний для того, щоб увійти у таїнство Літургії, живої зустрічі з розп’ятим та воскреслим Христом.
Етапи літургійного виховання
На закінчення Вселенський Архиєрей звернув увагу також на етапи літургійного виховання, вказуючи на те, що окрім початкового втаємничення, необхідна «постійна літургійна формація», як духовенства, так і мирян.
«Дорогі брати та сестри, всі ми покликані до того, аби поглиблювати та оживлювати наше літургійне виховання. Дійсно, Літургія є головною дорогою, якою проходить християнське життя на кожному етапі свого розвитку», – мовив Папа, ще раз вказуючи присутнім на прекрасний обов’язок, який стоїть, зокрема, перед учасниками Пленарної Асамблеї, допомогти Божому народові віднайти красу зустрічі з Ісу сом Христом у Літургії.
About The Author
