Папа: Маємо обрати: жити, щоб мати на землі, чи ділитись, аби здобути в небі

«Маємо радісну нагоду розламати хліб Божого слова, а через деякий час – розламати й отримати Євхаристійний хліб – поживу для нашої життєвої мандрівки. Всі ми, без винятку, потребуємо її, бо всі ми є жебраками суттєвого – Божої любові, що дає сенс життя та життя, що не має кінця. Ось чому також і сьогодні простягаємо до Нього руку, щоб отримати Його дари», – цими словами Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Свято Меси з нагоди І Всесвітнього дня бідних, яку від очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані в неділю, 19 листопада 2017 року.

Проповідник зауважив, що й прочитаний євангельський уривок розповідає про дари, про те, що кожному з наc призначені Божі таланти, «відповідно до здібностей кожного». Отож, слід, насамперед, визнати, що ми є «талановитими в Божих очах».

«Ніхто не може вважати себе непотрібним, ніхто не може сказати, що є настільки бідним, що не може дарувати щось іншим. Ми, – наголосив Святіший Отець, – обрані й благословенні Богом, Який прагне наповнити нас своїми дарами більше, ніж тато й мама хочуть дати своїм дітям. І Бог, в Чиїх очах жодна дитина не може бути викинута, немов непотріб, кожному довіряє місію».

Папа звернув увагу на те, що у притчі кожен слуга отримав таланти, які слід помножувати, але в той час, як двоє виконали своє завдання, третій не робить нічого, щоб таланти принесли плоди й повертає лише отриманий, кажучи, що «боявся». У відповідь господар назвав його «лінивим і лукавим». «Що в ньому не сподобалося Господеві? Одне слово, яке, можливо, сьогодні вийшло з ужитку, але залишається дуже актуальним: “занедбання”. Його злом було не чинити добро», – сказав проповідник, додаючи:

«Також і ми часто дотримуємося думки, що не вчинили нічого лихого, й почуваємося задоволеними, претендуючи на те, щоб вважатися добрими і праведними. Але, таким чином, ризикуємо поводитися, як лукавий слуга: він також не вчинив нічого лихого, не знищив талант, більше того, надійно зберіг його в землі. Але нічого не робити не вистачить. Бо Бог не є контролером, який шукає незакомпостовані білети, але Отцем, Який шукає дітей, яким ввірити Свої блага і задуми. Й стає сумно, коли Отець любові не отримує великодушної відповіді любові від дітей, які обмежуються лише дотриманням правил, виконанням заповідей, немов наймити в домі Отця».

Як пояснив Святіший Отець, лукавий слуга заздрісно оберігав отриманий талант. Але той, «який турбується лише про збереження й утримання скарбів минулого», не є вірним Богові. А лише той, хто примножує таланти, бо «має ту саму ментальність, що й Бог і не залишається нерухомим». Така людина «ставить на карту своє життя задля інших» й «лише одну річ занедбує – свою користь», і це – «єдине допустиме занедбання».

«Занедбання – це також великий гріх в стосунку до бідних. В цьому випадку воно приймає конкретне ім’я: байдужість. Це означає сказати: “Мене це не стосується, це не мої справи, це провина суспільства”. Це означає відвертатися в інший бік, коли мій ближній в потребі, переключати канал, коли серйозна справа спричиняє нам незручності, це також означає обурюватися перед обличчям зла, але нічого не чинити. Бог, однак, не запитуватиме нас, чи ми мали справедливе обурення, але чи робили добро», – вів далі Папа, поділившись думками про те, що слід чинити, аби сподобатися Богові.

Він зазначив, що коли хочемо зробити щось приємне нашим найдорожчим через подарунок, ми повинні знати їхні смаки. Коли ж мова йде про Господа Бога, Його смаки знаходимо на сторінках Євангелії. «Все що зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили», – каже Господь. І тими Його улюбленцями є голодні й хворі, чужинці та в’язні, бідні та покинуті, потребуючі, відкинені немов непотріб.

«В особі бідного до дверей нашого серця стукає Ісус та спрагнений просить любові. Коли перемагаємо байдужість та в ім’я Ісуса посвячуємося Його найменшим братам і сестрам, стаємо Його добрими та вірними друзями, з якими Йому приємно проводити час», – сказав Папа, наголошуючи, що саме в бідних проявляється присутність Ісуса, «Який бувши багатим, став убогим».

«І якщо в очах світу вони не вартують багато, саме вони є тими, хто відкриває нам шлях до неба, нашим “паспортом” до раю, – додав Святіший Отець. – І подбати про них, що є нашим справжнім багатством, – наш євангельський обов’язок, а чинити це слід не лише даючи їм хліб, але й ділячись з ними хлібом Божого слова, якого вони є найприроднішими адресатами. Любити бідного означає боротися проти всіх форм бідності, духовних і матеріальних».

Підсумовуючи, Папа зауважив, що дозволити бідному доторкнутися до нашого життя принесе нам користь. Це пригадуватиме нам про те, що є дійсно вартісним: «любити Бога і ближнього». «Лише це триває назавжди, все інше – проминає; отож, все, що вкладаємо в любов, залишиться, а все решта – випаровується», – сказав він, підкреслюючи, що вибір за нами: «жити, щоб мати на землі, чи давати, аби здобути в небі».