Папа: маргіналізація старості нищить всі пори життя
Черговою зупинкою у середових роздумах Папи Франциска про старість у світлі Божого слова стала молитва літньої людини, яку знаходимо в 71-му Псалмі. Як зауважив Святіший Отець на початку свого повчання, виголошеного під час зустрічі з паломниками на площі Святого Петра, що відбулася 1 червня 2022 р., ця молитва заохочує нас замислитися над «сильним напруженням, присутнім у старості, коли пам’ять про подолані труднощі та отримані благословенням піддається випробуванню віри та надії».
Двозначність сьогоднішнього суспільства
За словами Наступника святого Петра, це випробування представлене вже самою слабкістю та крихкістю життя в літах, й псалмоспівець виразно зазначає, що це стає нагодою для покинутості, обману, зловживань, які спадають на похилу віком людину. Й наше життя підтверджує це: не бракує тих, які використовують вік літніх людей, щоби обшахрувати їх чи залякувати. Таке стається навіть і в сім’ях…
«Усе суспільство повинно поспішити з тим, щоби заопікуватися своїми похилили віком, які є скарбом і яких дедалі більше, й часто вони є найбільш покинутими», – наголосив Папа, зауваживши, що отримуючи повідомлення про позбавлення літніх людей їхньої автономії, розуміємо, що «двозначність сьогоднішнього суспільства у ставленні до літнього віку не є проблемою спорадичних надзвичайних ситуацій, але рисою культури відкинення, яка отруює світ, в якому ми живемо». «Вороги мої говорять проти мене; ті, що чигають на моє життя, змовляються купою, кажучи: Бог його покинув; гоніть за ним і зловіть його, бо визволителя не має!» – звіряється псалмоспівець перед Богом.
За словами Святішого Отця, наслідки цієї двозначності є фатальними. Старіть «не лише втрачає свою гідність», але зроджуються сумніви щодо доцільності подальшого існування. Це веде до спокуси приховувати свою слабкість, боячись, що наша уразливість є «передпокоєм втрати нашої гідності». «Чи є людяним пробуджувати такі почуття?» – запитав Папа, запитуючи також, як так сталося, що сучасна просунута цивілізація є настільки безпорадною перед обличчям хвороби та старості.
Вчення для реформи цивілізації
Далі Святіший Отець зазначив, що старець із псалма, що бачить свою старість як поразку, «наново відкриває уповання на Бога». Він відчуває потребу в допомозі, а тому звертається до Господа: «У твоїй справедливості вирятуй мене і визволь; прихили до мене твоє вухо і спаси мене. Будь скелею пристановища для мене, твердинею міцною, щоб мене врятувати. Бо ти моя скеля й моя твердиня». Ця молитва засвідчує «вірність Бога та призиває Його здатність потрясати сумління, викривлені нечутливістю до притчі смертного життя, яке потрібно оберігати в його цілісності». «Боже, не віддаляйсь від мене; Боже мій, поспіши мені на поміч! Хай осоромляться, хай щезнуть противники душі моєї; нехай вкриє ганьба й зневага тих, що бажають зла мені», – молиться він.
«У дійсності, ганьба повинна впасти на тих, які визискують слабкість хвороби та старості. Молитва оновлює в серці літньої людини обітницю вірності та благословення Бога. Похила віком людина наново відкриває молитву та свідчить про її силу. Ісус в Євангеліях ніколи не відкидає молитву потребуючого допомоги. Похилі віком з огляду на свою слабкість можуть навчити тих, які переживають інші життєві етами, що всі ми потребуємо ввіритися Господеві, призивати Його допомогу. В цьому сенсі всі ми повинні вчитися від старості: саме так, існує дар у тому, щоб бути старими, який полягає в тому, щоб ввіритися піклуванню інших, починаючи від Бога», – сказав Папа, зазначивши, що існує «вчення старості», яке відкриває «вирішальні горизонти для реформи нашої цивілізації», яка «необхідна для блага всіх». «Концептуальна та практична марґіналізація старості псує всі пори життя, не лише старість», – підкреслив він.
About The Author
