Папа: Марнославство та суперництво нищать спільноти
Суперництво і марнославство руйнують основи спільноти, сіючи поділи та конфлікти. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в «Домі святої Марти» в понеділок, 5 листопада 2018 року. Коментуючи уривок з Євангелії від Луки, в якому Ісус повчає, кого слід запрошувати на гостину, він засудив «корисливий егоїзм», вказуючи на те, що безкорисливість, яку проповідував Спаситель, «не є вибірковою».
Загальність безкорисливості
Ісус навчає ясно: не діяти з корисливості, не вибирати дружбу на основі вигоди. Адже мислити лише категоріями «віддачі» є «формою егоїзму, сепаратності та корисливості», в той час, як Ісусове послання є цілком протилежним: універсальна безкорисливість. Вибірковість, натомість, стає фактором поділів і не сприяє однодушності, про яку йшлося в першому читанні з Послання до Филип’ян.
Що шкодить єдності?
За словами Святішого Отця, існують «дві речі», які виступають проти єдності: «суперництво та марнославство». Пустослів’я та обмови породжені суперництвом, адже коли людина «почувається неспроможною зростати», то щоби почуватися вищою, «понижує іншого плітками».
«Суперництво – це боротьба за те, щоби роздавити іншого. Вона є чимось гидким: це може відбуватися відкрито, безпосередньо, або й у білих рукавичках. Але мета завжди та сама: знищити іншого та вивищувати себе. Коли не можу бути настільки вправним, добрим, то применшую заслуги іншого, аби залишатися на висоті. Суперництво, – зауважив проповідник, – це один зі шляхів згаданого корисливого діяння».
Однаково загрозливим для спільноти є той, хто претендує на те, щоби бути вищим від інших. Все це «нищить спільноту, нищить сім’ї…». Вистачить згадати про суперництво між братами за спадщину, про хвальбу тих, які «вважають себе кращими від інших».
Християнське життя народжується з безкорисливості
Християнин, натомість, як підкреслив Папа, повинен наслідувати приклад Божого Сина, зростаючи в безкорисливості: чинити добро, не переймаючись тим, чи інші чинитимуть так само, сіяти однодушність, облишивши суперництво й марнославство, будувати мир малими жестами.
«Коли читаємо новини про війни, вистачить згадати повідомлення про дітей в Ємені, які голодують внаслідок війни; думаємо собі: це так далеко, бідні діти, чому їм бракує їсти?.. Але така сама війна відбувається в нас удома, в наших інституціях, породжена суперництвом. З цього починається війна. І мир потрібно творити там: в родині, на парафії, в інституціях, на роботі, завжди шукаючи однодушності та згоди, а не власних інтересів», – підсумував Святіший Отець.
About The Author
