Папа: Ми покликані допомагати останнім прямувати до Божих обіймів
На життєвих периферіях перебуває чимало відкинутих і пригноблених, покинутих і страждаючих людей, і в дусі Блаженств ми покликані принести їм втіху, втамувати голод і спрагу справедливості, допомогти їм відчути Божу батьківську турботу. Про це нагадав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він відслужив у понеділок, 8 липня 2019 р., в на катедральному престолі базиліки Святого Петра у Ватикані.
Богослуження було приурочене 6-й річниці його візиту на італійський острів Лампедузу в Середземному морі, що є метою для мігрантів, які на непристосованих для цього плавзасобах, вирушають до берегів Європи з північної Африки, часто знаходячи смерть у морських хвилях. На молитву зі Святішим Отцем зібралися мігранти, біженці та люди, які їм допомагають.
Довіритися Богові, Єдиному Спасителеві
В першому читанні, що було з Книги Буття, розповідалося про те, як старозавітний патріарх Яків побачив у сні драбину до неба, по який сходили й виходили ангели. Ця драбина, за словами проповідника, є символом ініціативи спасіння, яка виходить від Бога, випереджуючи людину. Вона є протиставленням вавилонській вежі, спорудженій людьми, які «хотіли досягнути неба власними силами, щоб стати богами». Тут же йдеться про Бога, Який «сходить».
«Перед обличчям цього об’явлення, Яків чинить акт вручення себе самого Господеві, що перекладається в зобов’язання визнавати та поклонятися, яким позначений важливий момент історії спасіння. Він просить у Господа захищати його під час важкої подорожі», – зауважив Папа, наголошуючи, що «нашим прибіжищем та кріпостю, щитом і бронею, якорем у хвилини випробувань» є Господь. І саме тоді, коли «розуміємо, що забезпечення світу є нічого не вартують», наша молитва стає чистішою.
Визволення, дароване Ісусом, не робить різниці
Таке «відчайдушне» вручення себе Господеві об’єднує начальника синагоги та кровоточиву жінку, про яких йшлося в читанні з Євангелії від Матея. За словами проповідника, це дві події, які є подіями визволення: обоє наблизилися до Ісуса, щоб отримати «те, що ніхто інший не міг дати»: визволення від недуги та від смерті. З одного боку – донька одного з авторитетів міста, з іншого – жінка, яку задля своєї недуги вважалася нечистою й була марґіналізованою.
«Але Ісус не робить різниці: визволення великодушно поширюється на обидва випадки. Потреба зараховує обох – жінку й дівчину – до “останніх”, яких слід любити й підвести», – сказав Папа, додаючи: «Ісус показує Своїм учням необхідність віддавати перевагу останнім, які повинні бути поставлені на першому місці в здійснюванні милосердної любові».
Погляд, звернений на «останніх»
«У цю шосту річницю візиту на Лампедузу, моя думка лине до “останніх”, які кожного дня взивають до Господа, просячи визволення від зла, яке їх утискає. Ці останні – це обдурені та залишені вмирати в пустелі, катовані, жертви зловживань і насильства в центрах утримання, ті, хто кидає виклик хвилям бурхливого моря, ті, кого надто довго утримують у таборах, так що вони не можуть носити назву “тимчасового утримання”», – вів далі Святіший Отець, наголошуючи, що це й є ті «останні», любити яких і допомагати їм підводитися нас закликає Ісус.
За словами Папи, життєві периферії, на жаль, «густо населені відкинутими немов непотріб, марґіналізованими, утисненими, тими, хто зазнає зловживань, дискримінованими, визискуваними, покинутими, убогими та страждаючими». І «в дусі Блаженств» ми покликані нести їм втіху та милосердя, втамовувати спрагу й голод справедливості, допомагати відчути «турботливе Боже батьківство», показуючи шлях до Божого царства.
Не йдеться лише про мігрантів
«Це люди, не йдеться лише про соціальні питання чи міграцію. “Не йдеться лише про мігрантів!” у подвійному значенні, тобто, що мігранти є, насамперед, людськими особами, і що сьогодні вони є символом усіх відкинутих немов непотріб у глобалізованому суспільстві», – мовив Глава Католицької Церкви, посилаючись на тему цьогорічного послання на Всесвітній день мігрантів і біженців.
У цьому контексті Папа повернувся до образу «драбини Якова», зауваживши, що в Ісусі Христі всім запевнене та для всіх доступне «сполучення між небом і землею». Але йти вгору східцями вимагає зусиль, труднощів і благодаті, й слід допомогти найслабшим та найуразливішим. «Йдеться про велику відповідальність, браття й сестри, від якої ніхто не може звільнити, якщо хочемо привести до сповнення місію спасіння та визволення, співпрацювати в якій нас покликав Сам Господь», – наголосив проповідник.
About The Author
