Папа: молімось, щоб Болгарія завжди була землею зустрічі

Перед полуднем 5 травня 2019 р., відбувся візит Папи до Патріарха Неофіта та Священного Синоду Болгарської Православної Церкви та приватна молитва перед святих Кирила й Методія в соборі св. Олександра Невського в Софії. Потім на площі перед собором, де була виставлена ікона Несебирської Богородиці, Святіший Отець проказав з вірними молитву «Царице Неба».

Папа розпочав своє звернення великоднім привітом: “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес!” «Вже з найдавніших часів на цих болгарських землях цими словами християни – православні й католики – обмінюються вітаннями в пасхальний час, – сказав Святіший Отець, додавши болгарською мовою: “Христос Воскресе!”– Вони висловлюють велику радість з приводу перемоги Ісуса Христа над злом і смертю. Вони є запевненням і свідченням осередку нашої віри: Христос живий! Він – наша надія та найпрекрасніша молодість у цьому світі. Все, до чого Він торкається, стає новим, наповнюється життям».

Далі Папа, посилаючись на постсинодальне Апостольське напоумлення Christus vivit, звернувся до кожного зокрема наступними словами: «Він живе і хоче, щоб ти жив! Він у тобі, Він з тобою і ніколи тебе не залишає. Він прямує поруч з тобою. Хоч би як ти хотів від нього віддалитись, поруч з тобою є Воскреслий, що постійно кличе тебе й чекає, щоб почати все спочатку. Він ніколи не боїться починати наново: завжди простягає тобі руку, щоб підвести й прямувати з тобою. Коли ти почуваєшся старим задля смутку, – а смуток робить старим, – образ, страхів, сумнівів і невдач, Він буде там, щоб повернути вам силу й надію. Він живе й бажає тебе живим та пряму, з тобою» (див. Постсинодальне Апостольське напоумлення Christus vivit, 1-2).

Згадуючи «доброго Папу» святого Івана XXIII

За його словами, ця віра в воскреслого Христа дві тисячі років звіщається в кожному куточку землі завдяки великодушній місії багатьох віруючих, яких покликано віддати все для євангельського звіщення, нічого не затримуючи для себе самих. В історії Церкви, також і тут, у Болгарії, існували Пастирі, що відзначалися святістю життя. Серед них з приємністю згадую мого попередника, якого ви називаєте “болгарським святим”, святого Івана XXIII, святого Пастиря, пам’ять про якого особливо жива на цій землі, де він жив з 1925 по 1934 рік. Тут він навчився цінувати традиції Східної Церкви, встановлюючи дружні стосунки з іншими релігійними конфесіями. Його дипломатичний і пасторальний досвід у Болгарії залишив дуже сильний слід у його пастирському серці, приводячи його до сприяння перспективі екуменічного діалогу в Церкві, що мав значний імпульс у ІІ Ватиканському Соборі, якого прагнув саме Папа Ронкаллі. Святіший Отець наголосив, що в певному сенсі, потрібно дякувати цій землі за мудру й надихаючу інтуїцію “доброго Папи”.

Болгарія – перехрестя екуменізму

Далі Вселенський Архиєрей мовив: «Йдучи слідами цього екуменічного шляху незабаром я буду радий привітати представників різних релігійних конфесій Болгарії, яка, хоч і є православною країною, є також перехрестям, де зустрічаються та ведуть діалог різні релігійні віровизнання. Приємна присутність на цій зустрічі представників цих різних спільнот вказує на бажання всіх прямувати шляхом, кожного дня дедалі необхіднішим, «прийняття культури діалогу як шляху, спільної співпраці як поведінку, взаємного розуміння як методу й критерію (Документ про загальнолюдське братерство, Абу-Дабі, 4 лютого 2019 року).

Ми перебуваємо близько старовинного храму Святої Софії, і поруч патріаршого собору св. Олександра Невського, де я перед тим молився спогадуючи святих Кирила й Методія, євангелізаторів слов’янських народів. У прагненні виявити пошану й прихильність до цієї шанованої Болгарської Православної Церкви, я мав радість перед тим привітати та обійняти мого брата Святішого Патріарха Неофіта, а також Митрополитів Святого Синоду».

Молитва за Болгарію

На закінчення Папа Франциск звернувся до «Пресвятої Діви Марії, Цариці неба й землі, щоб Вона заступалася за нас перед Воскреслим Господом, аби Він дарував цій улюбленій землі завжди необхідний імпульс бути землею зустрічі, на якій, поза культурними та релігійними або етнічними відмінностями, ви змогли й надалі пізнавати та поважати одні одних як діти того самого Отця. Наше благання висловлюється старовинною молитвою «Царице Неба» – Regina Caeli. Молимось тут, в Софії, перед іконою Несебирської Божої Матері, що означає «Брама Небесна”, що була дуже дорога моєму попереднику Святому Іванові XXIII, який почав шанувати її тут, в Болгарії, і мав при собі аж до смерті».

Після молитви «Царице Неба», Святіший Отець уділив Апостольське благословення.