Папа молиться за вагітних та застерігає від “віртуальної віри“
«Хотів би, щоб сьогодні ми помолились за жінок в очікуванні, за вагітних жінок, які стануть матерями і які неспокійні, стурбовані. Ставлять запитання: “В якому світі житиме моя дитина?” Молімось за них, щоб Господь дав їм мужності вести вперед цих своїх дітей з надією, що, без сумніву, це буде інший світ, але завжди буде світом, який дуже любить Господь», – так Святіший Отець розпочав свою ранкову Службу Божу в каплиці “Дому святої Марти” у Ватикані в п’ятницю, 17 квітня 2020 року.
Чудесна риболовля
Цього дня свою проповідь Глава Католицької Церкви побудував довкола євангельського уривку з Євангелії від святого Івана, в якому розповідається про те, як Воскреслий Ісус появився перед Своїми апостолами. Як знаємо, апостоли були рибалками і Учитель покликав їх іти за Ним власне в той момент, коли вони займались своїм ремеслом. Про це читаємо у розповіді про покликання Андрія та Петра, а також Якова та Івана. На слово Спасителя вони залишили свої сіті і пішли за Христом.
Як розповідає євангелист Іван, також і після подій на Голготі учні пішли на ловитву на Тиверіадське озеро. Після нічної невдалої ловитви апостолам появився Христос і запросив їх закинути їхні сіті праворуч від човна. Послухавши Спасителя, учні впіймали багато риби і лише після того впізнали, що це Воскреслий Христос. Сьогоднішній біблійний уривок нагадує нам також і про чудесну ловитву риби, описану святим євангелистом Лукою. Це було ще під час земного життя Ісуса, коли після невдалих цілонічних трудів апостолів, Ісус закликав їх ще раз закинути сіті. Це був заклик довіритись Йому, повірити Його слову, виявити свою довіру до Ісуса… Петро, незважаючи на свій рибальський досвід і знаючи що в день для рибалки шансів на успіх менше, послухав Учителя, закинув сіті і на своє велике здивування, впіймав велику кулькість риби.
Близькість з Ісусом
Як наголошує євенгелист Лука, апостоли були дуже здивовані цим явищем. Натомість, у сьогоднішньому уривку з Євангелії від святого Івана, нічого не говориться про здивування учнів. Описані події відбуваються в дуже природній спосіб, без здивування, що можна пояснити тим, що апостоли формувалися у дусі близькості з Ісусом. Коли учень, якого любив Ісус, побачив, що трапилось, то вигукнув: “Та це ж Господь!” І тоді Петро, підперезавши свою одежу, скочив у воду і поплив в напрямку Ісуса. Цього разу він не запитує нічого, не питає: “Хто Ти?”; адже знає, що це Ісус. Отож, ця зустріч характеризується духом близькості, природною атмосферою.
«Також і ми, християни, під час нашої земної мандрівки перебуваємо у цьому стані прямування вперед, зростання в близькості з Господом. (…) Щоденна близькість з Господом є притаманною християнинові», – підкреслив Вселенський Архієрей, зазначаючи, що ця, близькість, однак, є особистою, але спільнотною; іншими словами є особистою близькістю з Ісусом у спільноті! «Близькість без спільноти, близькість без Хліба, близькість без Церкви, без народу, без Святих Таїнств є небезпечною. Вона може перетворитись у гностичну близькість, у близькість лише для мене, що є відокремленою від Божого люду. Близькість апостолів з Господом завжди була спільнотною, завжди була при столі, що є знаком спільноти. Завжди була поєднана із Святим Таїнством, з Хлібом”, – підсумував Папа.
Небезпека “віртуальної віри”
Єпископ Риму запропонував ці роздули для того, аби перестерегти вірних перед небезпекою, яка чигає над християнами, зокрема, у цей період пандемії, який переживаємо, коли все наше спілкування, також і в церковній сфері, перейшло на площину засобів сучасних комунікацій. Навіть участь у Службі Божій сьогодні відбувається через Інтернет, не так, як ми звикли – всі разом, спільно. Також і до Святого Причастя вірні не можуть в цей час приступити у фізичний спосіб, а лише духовно. Сьогодні ми є Церквою в складній ситуації, яку допускає Господь, однак, ідеалом Церкви є перебувати разом, бути з народом і з Святими Таїнствами.
«Перед Великоднем, коли з’явилась новина про те, що я святкуватиму Пасху в порожній базиліці Святого Петра, мені написав один єпископ, один дуже добрий єпископ, і мені докорив: “Як так, базиліка Святого Петра є такою великою, то хіба не можна розмістити у ній хоча б 30 людей, щоб було видно народ?” Я подумав: “Але, що він собі уявляє, що з таким звертається до мене?”. В той момент я не розумів цього. Проте, оскільки це був дуже добрий єпископ, дуже близький до народу, то він щось цим хотів мені сказати. Коли я його зустрів, то розпитав. Згодом я зрозумів. Він сказав мені: “Будь обережним, щоб не вчинити Церкву віртуальною, не зробити віртуальними Святі Таїнства, Божий народ”. Церква, Святі Таїнства, Божий люд є конкретними. І правдою є, що у цей час ми повинні бути близькими до Господа у такий спосіб, але для того, щоб вийти з цього тунелю, а не залишитись у ньому», – мовив далі Святіший Отець, наголошуючи на тому, щоб необхідно плекати в нашому щоденному житті таку ж конкретну близькість з Ісусом, якою відзначались апостоли: особисту, але в спільноті.
About The Author
