Папа: Народження Івана Предчеті – нагода замислитися над вірою

Події, пов’язані з народженням Івана Христителя, спонукають нас замислитися над якістю нашої віри, над тим, чи ми не втратили здатності дивуватися Божими несподіванками. На це звернув увагу Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в неділю, 24 червня 2018 р., в день, коли за григоріанським календарем спогадується Народження Івана Христителя.

Навчитися довіряти Богові

Як зауважив Святіший Отець, народження Предтечі – це подія, яка просвітлює життя його батьків Єлизавети та Захарії, долучаючи до радості й здивування також родичів і сусідів. «Ці похилі віком батьки, – додав він, – мріяли про цей день і також готувалися до нього, однак, вже більше його не сподівалися: вони почувалися виключеними, приниженими, розчарованими, бо були бездітними».

Тож перед обличчям звіщення про народження сина, Захарія не повірив, адже «природні закони» не допускали цього. Як наслідок, протягом всього періоду вагітності Єлизавети залишався німим. «Бог не залежить від нашої логіки та від наших обмежених людських можливостей, – сказав Наступник святого Петра. – Необхідно навчитися довіряти та мовчати перед обличчям таємниці Бога та в покорі й тиші споглядати Його діло, що об’являється в історії та неодноразово перевищує нашу уяву».

У Бога немає нічого неможливого

Прийшов час, і Захарія та Єлизавета досвідчуються, що «у Бога немає нічого неможливого», а тому «великою є їхня радість». Йдучи за велінням ангела, Єлизавета обирає для новонародженого «чуже для родинної традиції» ім’я, яке означає: «Бог учинив благодать».

«І це дитя стане вістуном, свідком благодаті Бога для убогих, які з покірною вірою очікують Його спасіння», – зауважив Папа, додавши, що батько несподівано підтвердив обрання цього імені, написавши його на таблиці, й тоді «відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога».

Як переживаємо нашу віру?

«Вся подія народження Івана Христитеся оточена радісним почуттям здивування, несподіванки та вдячності: люд огорнула свята богобоязливість, так що “по всій гірській околиці Юдеї розповідалося про всі ці події”. Браття і сестри, вірний люд відчув, що трапилося щось велике, навіть якщо воно смиренне та приховане, а тому запитує: Ким же буде ця дитина?» – вів далі Святіший Отець, додавши: «Вірний Божий люд спроможний переживати віру з радістю, з почуттям здивування, несподіванки та вдячності».

Наступник святого Петра заохотив приглянутися до того, як ці люди обговорювали чудесну подію, роблячи це з радістю. Й це має стати спонукою запити себе: якою є моя віра? «Чи це радісна віра, чи завжди однакова й мілка? – сказав він, – Чи відчуваю подив, коли бачу Господні діяння, коли чую про євангелізацію чи життя якогось святого? Чи коли бачу навколо багато добрих людей, то відчуваю благодать, а чи серце залишається непорушним? Чи вмію відчувати утішення Святого Духа, а може є зачиненим для Нього?».

Папа заохотив кожного зробити іспит сумління про те, чи віра кожного з нас є «радісною та відкритою на Божі несподіванки, бо Бог – це Бог несподіванок?» – та побажав:

«Нехай же Пресвята Діва допоможе нам зрозуміти, що кожна людська особа носить відбиток Бога, джерела життя. Нехай же Вона, Божа і наша Мати, допомагає нам дедалі більше усвідомлювати, що в народженні дитини батьки діють, як Божі співробітники. Це дійсно вишукана місія, яка робить кожну сім’ю святилищем життя, а кожне народження дитини пробуджує почуття радості, здивування та вдячності».

Приклад парагвайської блаженної

Після проказування молитви «Ангел Господній», Святіший Отець згадав про те, що напередодні в Парагваї відбулася беатифікація монахині кармелітки Марії Фелісії від Ісуса в Найсвятіших Тайнах.

«Живши в першій половині двадцятого сторіччя, вона з ентузіазмом вступила до Католицької Акції та почала опікуватися похилими віком, хворими й в’язнями. Цей плідний досвід апостоляту, підтриманий щоденною участю в Євхаристії, вилився у посвячення Господеві. Вона померла, маючи 34 роки, спокійно приймаючи хворобу. Свідчення цієї молодої блаженної є заохоченням для всіх юнаків і дівчат, особливо – парагвайських, прожити життя з великодушністю, спокоєм та радістю», – сказав він.