Папа: наслідувати постанову Ісуса перебувати в любові до кінця

Що є причиною нашої ревності та запалу: почуття справедливості чи наша гордість, поєднана з нетерпеливістю? Роздуми про це були в центрі уваги катехизи Папи Франциска під час зустрічі з прочанами в останню неділю червня.

Молитися про благодать не бути мстивими та нетолерантними, коли дбаємо про добро, а інші цього не розуміють, заохотив Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 26 червня 2022 року. Промовляючи до прочан, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він коментував євангельську розповідь святого Луки про те, як Ісус «коли наблизився час», як Він мав бути взятий з цього світу, «рішуче постановив» пуститися в дорогу до Єрусалиму.

Якщо хочемо бути учнями

Ісус розпочинає «велику подорож» до Святого Міста, і як зазначив Святіший Отець, це вимагає «спеціального рішення», оскільки йдеться про останню подорож. Учні, переповнені ще дуже світським ентузіазмом, уявляють, що Учитель іде назустріч тріумфові, натомість Ісус знає, що Його чекають відкинення та смерть. І це вимагає «стійкого рішення». Таке ж рішення, за словами Папи, повинні прийняти також і ми, «якщо хочемо бути Ісусовими учнями». Але в чому воно полягає?

Вірність прийнятому рішенню

Євангелист розповідає, що в одному самарійському селі Ісуса не прийняли, довідавшись, що Він прямує до Єрусалиму, ворожого міста. Обурені апостоли Яків та Іван пропонують Ісусові покарати цих людей, пославши вогонь із неба. Христос не тільки не приймає цю пропозицію, але й картає братів. Ці учні, як зауважив Наступник святого Петра, дали себе опанувати гнівові, й це трапляється також і з нами, коли чинячи якесь добро, можливо жертвуючи чимось, замість прийняття зустрічаємо зачинені двері. Тоді спалахує гнів, і ми навіть готові втягувати в нього Бога, «погрожуючи небесними карами».

«Ісус, натомість, іде іншим шляхом, дорогою не гніву, а рішучої постанови прямувати вперед, що бувши далекою від закам’янілості, вимагає спокою, терпеливості, покірності, зовсім не применшуючи при цьому старання чинити добро», – сказав Святіший Отець, підкресливши, що це зовсім не є ознакою слабкості, а навпаки, «великої внутрішньої сили», бо «піддатися гнівові є легко», натомість важко «опанувати себе».

Мотиви наших добрих діл

«Це означає, що коли ми зустрічаємося із замкнутістю, то повинні старатися чинити добро деінде, нікого не звинувачуючи. Так Ісус допомагає нам бути спокійними людьми, задоволеними вчиненим добром, які не шукають людської похвали», – вів далі Папа, спонукаючи замислитися над тим, як ми поводимося. Бо іноді можемо думати, що наша ревність викликана «почуттям справедливості за добру справу», але в дійсності це може бути «тільки гордість, поєднана зі слабкістю, образливістю та нетерпеливістю». «Просімо, отже, в Ісуса сили бути як Він, іти за Ним рішуче дорогою служіння. Не бути мстивими та нетерпимими, коли зустрічаються труднощі, коли викладаємося задля добра, а інші цього не розуміють», – заохотив Святіший Отець, побажавши: «Нехай же Діва Марія допоможе нам засвоїти рішучу постанову Ісуса перебувати в любові до кінця».