Папа: Найціннішим Божим даром є Святий Дух

«Навчімося стукати до Божого серця! Навчімося чинити це відважно!» – закликав Папа Франциск наприкінці проповіді під час Святої Меси, яку він очолив у четвер, 12 жовтня 2017 р., в папській великий базиліці Пресвятої Марії з нагоди сторіччя Конгрегації для Східних Церков та Папського Східного Інституту. Разом з Наступником святого Петра співслужили, зокрема, Глави Східних Католицьких Церков, провід Конгрегації Східних Церков, Товариства Ісусового та Східного Інституту, Ректори Папських Колегій східного обряду. Поряд із Сикстинкою капелою богослуження своїм співом прикрасив також зведений хор Папських колегій святого Йосафата та «Руссікум».

Перед Євхаристійним богослуженням Святіший Отець відвідав Папський Східний Інститут, а наприкінці вручив кардиналові Леонардо Сандрі, Префектові Конгрегації Східних Церков та Великому Канцлерові згаданої академічної інституції, окреме ювілейне послання.

Глава Католицької Церкви на початку проповіді пригадав, що заснування Конгрегації та Інституту відбулося в період першої світової війни. Й сьогодні ми знову «переживаємо іншу світову війну, хоч і поетапну» та бачимо, що «численні наші брати і сестри християни Східних Церков зазнають трагічних переслідувань та тривожне зростання діаспори».

«Все це викликає чимало запитань, чимало “чому”, які схожі на тих, що прозвучали у першому сьогоднішньому читанні з Книги Малахії, – зауважив проповідник. – Господь докоряє Своєму любові:“Жорстокі ваші слова супроти мене, а ви питаєте: І що ми говорили між собою проти тебе? Ви кажете: То марна річ – служити Богові! Яка користь із того, що ми берегли його постанови, що ми сумні ходили перед Господом сил? Тепер же називаємо щасливими зухвалих. Злочинцям теж живеться добре: вони випробовують самого Бога й живуть собі гарненько далі” (3,13-15)».

За словами Папи, цей досвід не є чужим для нас. Бачимо лиходіїв, які «без докорів сумління займаються власними інтересами, пригнічуючи інших, й здається, що їхні справи йдуть добре, що вони отримують все, що бажають». І це викликає запитання: «Чому, Господи?». І таких «чому?» не бракує у Святому Письмі. На них відповідає Боже слово: «Господь прислухався, почув, і перед ним почала записуватись пам’яткова книга для тих, що Господа бояться і поважають його ім’я (16)».

«Отож, Бог не забуває Своїх дітей, Його пам’ять призначена праведним, тим, які страждають, пригноблені й запитують “чому?”, але не перестають покладатися на Господа. Як же часто під час Свого шляху Пречиста Діва Марія запитувала: “Чому?”, але в Її серці, що зберігало кожну річ, Божа благодать проливала світло віри та надії», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що «існує спосіб, аби пробитися до цієї Божої пам’яті – наша молитва».

Як навчав Ісус у прочитаному євангельському уривкові, коли молимося, потребуємо «відваги віри», довіритися тому, що Господь вислуховує нас, набратися сміливості постукати до Його дверей. «Чи ж наша молитва дійсно є такою? Чи вона насправді залучає наше серце та наше життя? Чи ми вміємо стукати до Божого серця?» – запитав проповідник, пригадуючи:

«Ісус каже: Який батько між вами, якщо син попросить у нього рибу, дасть йому гадюку? Або коли просить яйце, дасть йому скорпіона? Якщо ви є батьками, то чинитимете добро своїм дітям. А далі каже: Якщо ви, бувши злими, вмієте давати добрі речі своїм дітям, наскільки більше ваш Отець, що в небі…».

«Ми б очікували, – зауважив Папа, – що Ісус скаже: дасть вам добрі речі. Але це не так, Він не каже цього. Він каже: Дасть Святого Духа тим, які Його просять. Саме це є даром, отим Божим “більше”. Оте більше, що дасть нам Господь і Отець, є Святий Дух: ось у чому справжній дар Отця. Людина стукає молитвами до Божих дверей, просячи благодаті. Й Він, що є Отцем, дасть мені оте більше: дар Святого Духа».