Папа: Не ми визначаємо, хто є ближнім, а потребуючий впізнає його у милосерді

Не ми повинні визначати, хто є нашим ближнім, але людина, що перебуває в потребі, має розпізнати ближнього в нашій особі. На цьому наголосив Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 14 липня 2019 р., одну з найвідоміших євангельських притч – притчу про милосердного самарянина.

Хто є моїм ближнім?

Святіший Отець зауважив, що відповідаючи на запитання законовчителя про те, що є необхідним, аби успадкувати вічне життя, Ісус запрошує шукати відповідь у Писаннях, цитуючи заклик любити Бога всім серцем, а ближнього – як себе самого. Й оскільки в цей період існували різні бачення того, кого вважати «ближнім», книжник поставив Христові пряме запитання: «А хто є моїм ближнім?», на що Спаситель відповів притчею, яка, за словами Папи, «є парадигмою християнського життя».

Хто спроможний виконувати Божу волю?

Наступник святого Петра зазначив, що головним героєм цієї розповіді є самарянин, який під час подорожі натрапив на пограбованого й побитого розбійниками чоловіка, заопікувавшись ним. А як відомо, «юдеї зневажливо ставилися до самарян, вважаючи їх чужими для вибраного народу».

«Це не випадково, що Ісус обрав саме самарянина як позитивного героя притчі. В цей спосіб Він хоче перемогти упередження, показуючи, що також чужинець, також той, хто не пізнав істинного Бога і не вчащає до Його святині, спроможний поводитися згідно з Його волею, відчуваючи співчуття до потребуючого й допомагаючи йому всіма доступними засобами», – сказав Папа.

Який культ приємний Богові?

Далі Святіший Отець вказав на те, що тією самою дорогою раніше пройшли священик і левіт, чоловіки, відповідальні за культ. Вони пройшли повз бідолаху, правдоподібно, дбаючи про ритуальну чистоту, яку порушував контакт з кров’ю. «Вони протиставили людське правило, пов’язане з культом, великій заповіді Бога, Який прагне, насамперед, милосердя», – пояснив Папа, додаючи:

«Ісус, отже, пропонує як приклад самарянина, людину, що не мала віри! І ми можемо згадати чимало знайомих нам людей, може й агностиків, які роблять багато добра. Ісус ставить за приклад людину, що не була людиною віри. Цей чоловік, любивши ближнього, як самого себе, доводить, що любить Бога всім своїм серцем й усіма своїми силами, того Бога, якого не знав, виражаючи, водночас, справжню релігійність та цілковиту людяність».

Що є справжнім обличчям любові?

Розповівши притчу, Ісус звернувся до чоловіка, який запитував Його: «Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?». Цими словами, як зазначив Святіший Отець, Христос «перевертає з ніг на голову запитання співрозмовника та логіку всіх нас». Він дає зрозуміти, що не ми, на основі наших критеріїв, визначаємо хто є і хто не є ближнім, «але людина, яка перебуває в ситуації потребуючого, повинна розпізнати, хто є для неї ближнім», тобто, «хто вчинив над ним милосердя».

«Цей висновок вказує на те, що милосердя до людського життя, яке перебуває в стані потреби, є справжнім обличчям любові. Саме так стаємо справжніми учнями Ісуса та об’являється обличчя Отця», – сказав Папа, побажавши: «Нехай же Пречиста Діва Марія допоможе нам зрозуміти й, насамперед, дедалі більше жити нерозривним зв’язком між любов’ю до Бога, нашого Отця, та конкретною й великодушною любов’ю до наших братів і сестер, і нехай дасть нам благодать мати співчуття та зростати в співчутливості».