Папа: Не святі чинять чуда, а Божа благодать, що діє через них

Запропонувавши учасникам середових загальних аудієнції протягом кількох останніх місяців поглибити постать Святого Йосифа, ґрунтуючись на незначних відомостях з Євангелій та на різних аспектах, які Церква протягом віків підкреслювала через молитву та набожність, в середу, 2 лютого 2022 року Папа Франциск, покликаючись саме на це «спільне чуття», що протягом історії Церкви супроводило цю постать, поділився думками про «важливу статтю віри», що може «збагатити наше християнське життя» та встановити належним чином «наші взаємини зі святими та нашими померлими близькими». Йдеться про «сопричастя святих».

Основа нашої набожності

А розпочав Святіший Отець із зауваження про те, що іноді навіть і християнство може «потрапити у форми набожності, які більше відображають язичницьку ментальність, ніж християнську». Він пояснив, що фундаментальна різниця полягає в тому, що «наша молитва та набожність вірного люду» не ґрунтується на упованні на людську істоту, на зображення чи предмет, навіть якщо вони є священними. Навіть коли ми повністю ввіряємося заступництву якогось святого, також і Діви Марії, «наше уповання чогось варте лише з огляду на Христа». І той зв’язок, який поєднує нас із Ним і між собою, називається «сопричастям святих». «Не святі чинять чуда, але лише Божа благодать, що діє через них», – наголосив Папа.

Спільність спасенних грішників

Далі Наступник святого Петра навів слова з Катехизму Католицької Церкви, які стверджують, що Церква і є «сопричастям святих». Але це не означає, що «Церква зарезервована для досконалих», але що вона є «спільнотою спасенних грішників». «Наша святість є плодом любові Бога, що виявилася в Христі, Який освячує нас, полюбивши нас у нашій немічності та визволяючи нас із неї», – сказав він, наводячи слова святого Павла про те, що ми формуємо одне тіло, головою якого є Христос, а ми – його члени. Й саме образ тіла допомагає зрозуміти, що означає бути пов’язаними з іншими в сопричасті: коли страждає один член тіла, то страждають всі члени, й так само, коли радіє.

Єдність, що перевищує тілесну смерть

«Браття й дорогі сестри, радість і біль, які торкаються мого життя, стосуються всіх, так само як радість і біль, які торкають життя брата чи сестри, які поблизу, стосуються також мене. Не можу бути байдужим до інших, бо всі ми – в одному тілі, в сопричасті. В цьому сенсі також і гріх окремої особи завжди стосується всіх, і любов кожної окремої особи стосується всіх. З огляду на сопричастя святих, цієї єдності, кожен член Церкви поєднаний зі мною в глибокий спосіб, і цей зв’язок настільки сильний, що його не може розірвати навіть смерть», – наголосив Папа, вказуючи на те, що сопричастя святих, у дійсності, охоплює також тих, які вже завершили земну мандрівку. Тому варто пам’ятати про те, що «у Христі ніхто ніколи не може нас насправді відокремити від тих, кого любимо», змінюється лише «спосіб перебування разом».

Дружба як суть набожності до святих

Тож, як підсумував Святіший Отець, подібно до того, як можемо встановити приязні стосунки із тими, які поруч з нами на землі, такі самі стосунки можемо мати з тими, які вже в небі. Й те, що ми називаємо набожністю, є вираженням цієї дружби, а ми знаємо, що «до приятеля завжди можемо звернутися, насамперед, коли маємо труднощі й потребуємо допомоги». Зрештою, всі ми потребуємо друзів, і навіть Ісус мав Своїх.

«Це саме завдяки сопричастю святих ми відчуваємо близькість святих, які є нашими покровителями, задля імені, яке носимо, з огляду на Церкву, до якої належимо, на місце, в якому живемо, тощо. Чи якщо йдеться про про особисту набожність. І саме цією довірою ми повинні керуватися, коли звертаємося до них у вирішальні моменти нашого життя», – сказав Папа, завершивши роздуми молитвою, яку він особисто проказує кожного дня вже протягом багатьох років:

«Славний патріарху святий Йосифе, завдяки твоїй силі неможливе стає можливим, поспіши мені на допомогу в ці хвилити труднощів і тривоги. Твоїй опіці доручаю серйозні та важкі ситуації, нехай за твоїм заступництвом вони щасливо вирішаться. Мій улюблений отче, на тебе в усьому покладаюся. Нехай ніхто посміє сказати, що я даремно звертався до тебе, й оскільки ти можеш все здобути в Ісуса та Марії, яви, що твоя доброта така ж велика, як і твоя могутність. Амінь».