Папа: не відводьмо погляд від страждань найслабших
У неділю, 14 листопада 2021 року, Папа Франциск очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані Святу Месу, з нагоди Всесвітнього дня бідних, який він заснував. У богослуженні взяли участь приблизно 2 тисячі бідних, що отримують допомогу від різних асоціацій, які діють у Римській дієцезії. Саме їхні представники прочитали уривки зі Святого Письма та намірення під час молитви вірних.
«Всесвітній день бідних закликає нас не відводити очей, не боятись зблизька дивитися на страждання найслабших», – сказав у проповіді Святіший Отець, нагадуючи, що Боже спасіння — це не лише майбутня обіцянка, воно здійснюється сьогодні в нашому зраненому світі. Як християни, ми повинні «плекати надію завтрашнього дня, зцілюючи сьогоднішній біль».
Страждання сьогоднішнього дня
Папа Франциск мовив: «Образи, використані Ісусом у першій частині сьогоднішнього Євангелія, викликають тривогу: сонце затьмарюється, місяць більше не дає світла, зорі падають, і сили небесні стрясаються (пор. Мк 13, 24- 25). Однак, незабаром після цього Господь відкриває нам надію: саме в цю мить повної темряви прийде Син Чоловічий (пор. в. 26); і вже тепер ми вже можемо споглядати ознаки Його приходу, як коли бачимо смоковницю, яка починає розпускати листя, бо близько літо. Таким чином, цей євангельський уривок допомагає нам читати історію, розуміючи два її аспекти: сьогоднішнє страждання і завтрашню надію. З одного боку, згадуються всі болючі протиріччя людської дійсності, а з іншого – майбутнє спасіння, тобто зустріч з Господом, який приходить, щоб звільнити нас від усякого зла» . Святіший Отець запросив поглянути на ці два аспекти поглядом Ісуса.
Перший аспект: сьогоднішні страждання
Ми живемо в історії, позначеній труднощами, насильством, стражданнями та несправедливістю, чекаємо визволення, яке, здається, ніколи не настане. Насамперед, це бідні, найтендітніші ланки ланцюга. Всесвітній день бідних, який відзначаємо, закликає нас не відвертатися, не боятися придивлятися до страждань найслабших.
Другий аспект
Другий аспект – це надія на завтрашній день. Ісус хоче відкрити нам надію, вирвати нас від мук і страху перед обличчям терпінь світу. Надія на завтра розквітає в стражданнях сьогоднішнього дня. Так, Боже спасіння – це не тільки обіцянка останніх часів приходу Христа, але воно вже проростає в нашій зраненій історії, прокладаючи собі шлях серед утисків і несправедливостей світу.
Завдання християн
Проповідник запитав, чого очікують від нас, християн? І відповів:
“Живити надію на завтра, зцілюючи страждання сьогоднішнього дня. Адже надія, яка випливає з Євангелія, полягає не в пасивному очікуванні кращого завтра, в здійсненні вже сьогодні обітниці Божого спасіння. Християнська надія, насправді, не є блаженним оптимізмом тих, хто сподівається, що все зміниться, а тим часом далі живе своїм життям, але полягає в тому, аби конкретними жестами щодня будувати Царство любові, справедливості та братерства, яке започаткував Ісус. Ось чого очікується від нас: серед повсякденних руйнувань світу бути будівничими надії; бути світлом, коли сонце затьмарюється; бути свідками співчуття, коли навколо нас панує неуважність; бути чутливою присутністю серед загальної байдужості”
Організувати надію
Папа Франциск пригадав слова італійського єпископа Тоніно Белло, що особливо опікувався убогими, і справа беатифікації якого наближається до завершення: ««Ми не можемо обмежуватися надією, ми повинні організувати надію». За словами Святішого Отця, якщо наша надія не буде втілена в конкретний вибір і в жести уваги, справедливості, солідарності, турботи про спільний дім, не зможемо полегшити страждання бідних, відповісти на їхні очікування не зможе знову процвітати. «Від нас, особливо від християн, залежить організовувати надію, – наголосив Святіший Отець, – щоденно втілювати її в конкретне життя, в людські стосунки, в соціальні та політичні зобов’язання.
Імітувати листя
Святіший Отець вказав, що, як образ надії, в сьогоднішній Євангелії Ісус пропонує образ надії, простий і, водночас, показовий: це зображення листя смоковниці, яке тихо проростає, сповіщаючи, що літо близько. І ці листки з’являються, зауважує Ісус, коли гілка стає ніжною (пор. Мк. 13, 28). «Ось слово, яке зроджує в світі надію і полегшує страждання бідних: ніжність, – мовив Папа. – Ми повинні подолати замкнутість, внутрішню негнучкість, спокусу займатися тільки своїми проблемами, але стати чутливим до трагедій світу, співчувати в стражданнях. Так само, як і ніжне листя дерева, ми покликані поглинати навколишнє забруднення навко нас й перетворювати його в добро: не потрібно говорити про проблеми, сперечатися, згіршуватись, це може зробити кожен. Потрібно імітувати листя, які щодня непомітно перетворюють брудне повітря в чисте. Ісус хоче, щоб ми були “перетворювачами добра”: людьми, які, занурені у важке повітря, яким дихають всі, відповідають добром на зло (пор.12, 21). Дійовими особами, що ділять хліб з голодними, трудяться заради справедливості, піднімають убогих і повертають їм гідність».
Церква – прекрасна, євангельська, молода
Папа Франциск, закінчуючи проповідь піл час Святої Меси з нагоди Всесвітнього дня бідних назвав Церкву «прекрасною, євангельською, молодою, яка виходить поза власні межі і так, як Ісус, звіщає добру новину бідним (пор. Лк. 4, 18). Це пророча Церква, яка своєю присутністю говорить пригніченим і відкинутим світом: “Будьте мужні, Господь близько, також і для вас у серці зими приходить літо. Навіть з вашого страждання знову може відродитись надія”. Перенесімо цей погляд надії у світ. Перенесімо його з ніжністю бідним, не засуджуючи їх. Бо там, серед них, є Ісус, Який чекає на нас».
About The Author
