Папа: Нехай святий Йосиф дасть молоді здатність ризикувати задля великого

«Нехай же святий Йосиф дасть молоді здатність мріяти, ризикувати задля здобуття великих речей, які Бог задумав для нас», – таке побажання було поширене через аккаунт Папи в Твіттері у понеділок, 1 травня 2017 р., коли Церква вшановує пам’ять святого Йосифа Робітника, Небесного покровителя всіх трудівників.

Це свято 1955 року встановив Папа Пій ХІІ, щоб підкреслити важливість людської праці та присутність Ісуса Христа і Церкви серед робітничого світу. Святе Письмо називає Обручника Пречистої Діви Марії «праведним мужем». Більшу частину свого життя він провів біля верстата у своїй теслярні в Назареті. На перший погляд, його життя могло здаватись таким самим, як і багатьох інших, які, подібно до нього, займались важкою фізичною працею. Але Церква ставить його, як зразок для всіх трудівників. У чому причина такої гідності?

Якщо замислимось над цим, то побачимо, що праця святого Йосифа, отой його щоденний труд, були освячені присутністю Ісуса Христа. Святий Йосиф був вибраний Богом, щоб стати названим батьком Божого Сина, а це дійсно найвища гідність. Він забезпечував матеріальний прожиток для Пресвятої Родини і все, що робив, робив для Господа Бога і робив щиро та самовіддано.

Святий Папа Іван Павло ІІ сказав, що всі трудівники запрошені наслідувати приклад цього «праведного чоловіка». Особистий досвід святого Йосифа певним чином відбивається у житті кожної людини. І хоч робота може бути дуже відмінною, однак, вона завжди спрямована на те, щоб задовольнити якусь людську потребу, щоб служити людині. Віруючі християни добре знають, а Папа Франциск постійно про це пригадує, що в кожній людині можемо розпізнати Христа, адже Він сам сказав, що «усе, що ви зробили одному з братів моїх найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40). Отже, кожною роботою можемо служити самому Христові, наслідуючи приклад святого Йосифа, опікуна Божого Сина.

Згадуючи святого Йосифа та дім Пресвятої Родини в Назареті, думка лине також і до Пречистої Діви Марії. Сьогодні – перший день місяця, який, за традицією, присвячений особливій молитві до Божої Матері. «Як не побажати, – навчав святий Іван Павло ІІ, – щоб Пресвята Богородиця материнською дбайливістю увійшла в усі наші доми, щоб, таким чином, кожна християнська родина стала насправді “маленькою Церквою”, в якій віддзеркалюється таїнство Христової Церкви. А щоб це сталось, треба щоб у кожній християнській сім’ї процвітала щира набожність до Пречистої Діви Марії».

Чудовим засобом для зростанні цієї набожності до Пречистої Діви Марії служать маївки у церквах, під час яких відправляють Молебні чи Акафісти до Пресвятої Богородиці, звучать проповіді та роздумування про Її життя й чесноти, звучать зворушливі пісні на честь Пречистої Діви Марії, які проникають до глибини серця. Ці богослуження запам’ятовуються на все життя і багатьом віруючим спогад про ці відправи допоміг вистояти серед важких переслідувань віри.