Папа: «ні» християнам без радості, в’язням формальності

Не потрібно соромитись виявляти радість, що походить від зустрічі з Ісусом, не слід віддалятись від святкування люду, що радіє з приводу Божої близькості. Над цим запропонував роздумати Святіший Отець під час проповіді в «Домі святої Марти» 28 січня 2020 року.

Центральною думкою проповіді Святішого Отця під час ранкової Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім святої Марти» у вівторок, 28 січня 2020 року, стала християнська радість. На переконання Папи Франциска, Христове Євангеліє буде поширюватись лише через євангелізаторів, повних радості, тобто тих, які виявляють свої почуття радості з приводу зустрічі з Христом, з причини Божої близькості та Божої присутності в їхньому житті. До цих роздумів проповідника спонукало літургійне читання з другої книги Самуїла, де розповідається про Давида та весь ізраїльський народ, зібраний на святкування  з причини повернення ковчегу Завіту.

Святкування з причини Божої близькості

Вселенський Архиєрей пригадав, що біблійний уривок розповідає про повернення викраденого ковчегу Завіту. Повернення ковчегу символізувало повернення близькості Бога до Свого народу, бо можна собі лише уявити, якою була радість Божого люду, коли він зміг відчути, що Господь є близько.

Сам цар «Давид щосили танцював перед обличчям Господнім», як розповідає Святе Писання; він не соромився і не приховував своєї великої радості. Це була радість з причини зустрічі з Господом. «Бог повернувся до нас. І це є для нас приводом великої радості. Давид не думає про те, що він цар і що цар повинен бути на відстані від народу (…) Давид любить Господа, він радіє з приводу того, що може нести ковчег Завіту. Він виявляє це щастя, цю радість, танцюючи і співаючи, очевидно, разом з усім народом», – зауважив Єпископ Риму.

Християнська спонтанна радість

Глава Католицької Церкви зауважив, що також і ми, іноді, відчуваємо радість,  «коли ми є з Господом», однак, не завжди оточуючі нас люди це розуміють. Це добре описує подальший текст з другої книги Самуїла: «Коли Давид повертавсь благословити дім свій, вийшла йому назустріч Міхаль, дочка Саула, й каже: “Оце ж і достойно виступав сьогодні цар Ізраїля, світивши тілом перед очима служниць своїх слуг так, як світив би тілом який-небудь гульвіса!”» (2 Сам. 6, 20). Але цар Давид пояснив, що причиною його радісної поведінки є повернення ковчегу Завіту і що він хоче танцювати перед Господом.

Як розповідає Біблія, Міхаль, жінка, яка осудила радісну поведінку царя Давида ніколи не мала дітей (пор. 2 Сам. 6, 23). Так її покарав Господь. «Коли християнинові бракує радості, то він є безплідним; коли в нашому серці бракує радості, то в ньому немає плідності», – підсумував проповідник.

Потреба радісних євангелізаторів

Папа підкреслив, що після святкування  з приводу повернення ковчегу Завіту цар Давид роздав усьому народові, чоловікам і жінкам, «по буханцеві хліба, по кусневі м’яса та по пундикові з родзинок» (див. 2 Сам. 6, 19). Отож, свято й радість не виявляються лише в духовний спосіб, але стають моментом поділу з іншими.

А на закінчення Святіший Отець підкреслив: