Папа: Перемінімо світ революцією лагідності

У світі, в якому економіка, як здається, віддає перевагу речам, а не людям, потрібна «революція лагідності», аби знову поставити у центрі людську особу. Із таким закликом Папа Франциск звернувся до учасників цьогорічної конференції TED (Technology Entertainment Design – Технології, Розваги, Проекти), яка від 24 до 28 квітня 2017 р. відбувається у канадському місті Ванкувері.

Цей захід щороку збирає провідних представників світу науки, економіки та культури світового рівня, щоб обговорити «ідеї, які варті підтримки» у сфері новітніх технологій, науки, мистецтва, освіти, культури, бізнесу, сталого розвитку. Тема зустрічі в Канаді звучить: «Майбутнє – це ти».

«Життя кожного з нас пов’язане з життям інших людей, життя – це не час, який проминає, але час, призначений для зустрічі», – розпочав Святіший Отець своє відеозвернення, присвячене братерству й солідарності, зазначаючи: «Мені, насамперед, було би приємно, якби ця зустріч допомогла нам пам’ятати про те, що ми потребуємо одні одних, що ніхто з нас не є островом, автономним і ні від кого незалежним “я”, що ми можемо будувати майбутнє лише разом, нікого не виключаючи».

Як зауважив Глава Католицької Церкви, ми про це не часто задумуємося, але «все взаємопов’язано і ми потребуємо оздоровлення наших зв’язків», адже кожне «суворе судження», яке носимо у серці проти ближнього, «кожна не залікована рана непрощеного зла», образи, «які лише спричиняють зло мені самому», в дійсності є «частинкою війни, яку носимо в собі, полум’ям у серці, яке слід загасити, щоб воно не вилилося в пожежу та не залишило за собою попелище».

За словами Папи, складається враження, що сьогодні багато людей «не вірять, що щасливе майбутнє можливе». Дійсно, існують побоювання, які слід сприймати серйозно, але їх можна подолати лише тоді, коли не замикатимемося у собі. Отож, слід звернути увагу на необхідність суспільного включення.

«Чи ж не було би прекрасним, коли б ми, відкриваючи нові далекі планети, наново відкривали потреби брата чи сестри, орбіта яких навколо нас! Як же прекрасним було б, коли братерство, оте настільки прекрасне й, іноді, незручне слово, не применшувалося б до соціальної допомоги, але ставало глибинним наставленням у прийнятті рішень на політичному, економічному, науковому рівнях, у стосунках між людьми, народами й країнами», – сказав Папа, наголошуючи на тому, що лише «виховання до братерства й конкретної солідарності» здатне подолати «культуру марнотратства», яка стосується не лише продовольства й матеріальних благ, але, насамперед, заторкує людей, «марґіналізованих технологічно-економічними системами, в центрі яких, не зауважуючи цього, часто є вже не людина, але людські вироби».

Як підкреслює Глава Католицької Церкви, солідарність не є «автоматичним механізмом», який можна запрограмувати. Вона є «вільною відповіддю», яка «народжується в серці». Адже коли хтось збагне, що «його життя, навіть серед багатьох суперечностей, є даром», то як зможе «стримати бажання чинити добро іншим»? Справжня любов, за його словами, є креативною та не обмежується лише добрими намірами.

«Історія про Милосердного Самарянина – це історія сучасного людства, – зауважив Святіший Отець. – На шляху народів трапляються рани, спричинені тим, що у центрі поставлено гроші та речі, а не людську особу. Й існує звичка, часто серед тих, які вважають, що це добре, не дбати про інших, залишаючи позаду багатьох людей, цілі народи, поваленими на землю. Але існують і такі, які дають життя новому світові, опікуючись іншими, також і власним коштом. У дійсності, як казала Мати Тереза з Калькутти, неможливо любити, якщо не власним коштом».

«Дякувати Богові, – з переконаністю стверджує Папа, – жодна система не може скасувати відкритість на добро, співчуття, здатність реагувати на зло, що зроджуються в людському серці». А це означає, що «серед ночі конфліктів», яку переживаємо, «кожен із нас може бути запаленою свічкою, яка пригадує, що світло переважає над темрявою, а не навпаки». І в цьому контексті особливого значення набирає надія, «чеснота серця, яке не замикається у пітьмі, не зупиняється в минулому, не нидіє в сьогоденні, але вдивляється у завтрашній день». Надія – це «відкриті двері у майбутнє», і «вистачить однієї людини, щоб заіснувала надія, і цією людиною можеш бути ти», – наголошує Святіший Отець, переходячи до теми «революції лагідності».

«Що таке ніжність? Це любов, яка стає близькою та конкретною. Це рух, який починається у серці й доходить до очей, до вух та рук. Лагідність означає використовувати очі для того, щоб побачити іншого, вуха – для того, щоб чути іншого, почути волання найменших, убогих, тих, які бояться майбутнього, почути також мовчазне волання нашого спільного дому, забрудненої та хворої землі. Ніжність означає використовувати руки й серце для того, аби приголубити ближнього, заопікуватися ним», – сказав Папа, підкреслюючи, що ніжність – це також мова найменших, які потребують допомоги, мова, що існує між батьками й дітьми.

Єпископ Риму наголосив, що ніжність також означає понизитися до рівня іншого, як це зробив Бог із нами, й вона є «дорогою, якою пройшли найсміливіші та найсильніші», адже «лагідність – це не слабкість, але сила». «Дозвольте мені чітко заявити: наскільки ти є могутнішим, наскільки більше твої дії впливають на людей, настільки більше ти покликаний бути смиренним. В іншому випадку влада знищить тебе, а ти нищитимеш інших», – наголосив Папа, додаючи: «В поєднанні з покорою та з конкретною любов’ю, натомість, навіть найбільша, найсильніша влада стає служінням та поширює добро».

Папа підсумував, що майбутнє людства лежить не лише в руках політиків, видатних лідерів, великих корпорації. Без сумніву, їхня відповідальність є величезною, «але майбутнє, насамперед, лежить у руках тих людей, які визнають іншого, як “ти”, а себе самих – як частинку “ми”».