Папа: Першим християнським вівтарем був Христовий хрест

«Господь просить від нас трохи, але дає нам багато». На цьому наголосив Папа Франциск, розпочавши під час загальної аудієнції в середу, 28 лютого 2018 р., роздуми над наступною після Літургії Слова частиною Святої Меси, якою є Євхаристійна Літургія.

Зустріч з прочанами відбувалася у два етапи. Оскільки цей ранок в Римі був морозний, то її перенесли з площі Святого Петра до залу Павла VI. Ті, що не помістилися до залу, зібралися в базиліці Святого Петра, де за допомогою великих екранів слідкували за зустріччю, а Святіший Отець пізніше прийшов, щоб привітатися також і ними й уділити благословення.

Свою катехизу Папа розпочав, цитуючи конституцію Другого Ватиканського Собору про літургію, відзначивши, що звершуючи Євхаристію, Церква «робить постійно присутньою жертву нового союзу, запечатану Ісусом на вівтарі Хреста». Саме хрест був «першим християнським вівтарем». Священик, який під час Святої Меси представляє Христа, звершує те, що Господь заповідав під час Тайної Вечері.

«Слухняна Ісусовому наказові, Церква сформувала Євхаристійну Літургію згідно з моментами, які відповідають словам і жестам Ісуса в надвечір’я Його страстей. Таким чином, під час приготування дарів приносяться на вівтар хліб і вино, тобто, складові частини, які Ісус взяв у Свої руки. Під час Євхаристійної молитви складаємо Богові подяку за діло відкуплення, й принесені дари стають Тілом і Кров’ю Ісуса Христа. Далі йде ламання хліба та Причастя, через які ми переживаємо досвід апостолів, що отримали євхаристійні дари з рук Самого Христа», – сказав Святіший Отець, переходячи до пояснення кожного з цих жестів.

Першому жестові Ісуса, Який «взяв хліб і келих з вином» відповідає приготування дарів. Як зауважив Папа, варто, аби під час Святої Меси саме вірні приносили хліб і вино священикові при вівтарі. Адже хоч сьогодні вже не приносяться, як в минулому, свої хліб і вино, призначені для літургії, «обряд принесення дарів зберігає свою цінність і духовне значення»: через знак хліба і вина, «вірний люд вкладає свою пожертву в руки священика, який кладе їх на вівтар». Через «плоди землі та людської праці» жертвуються старання вірних ставати «жертвою, приємною всемогутньому Богові».

«Звісно, наша пожертва є мізерною, але Христос потребує отого трохи. Господь просить в нас мало, але дає багато. Він просить небагато. Просить в щоденному житті доброї волі, відкритого серця, бажання бути кращими, аби прийняти Його, що жертвує нам Себе Самого в Пресвятій Євхаристії. Він просить ці символічні пожертви, які стануть Його тілом і кров’ю», – сказав Святіший Отець, додаючи:

«Образом цього жертовного молитовного руху є кадило, яке будучи спаленим, вивільняє запашний дим, що підноситься вгору: обкаджування дарів, яке звершується у свята, хреста, вівтаря, священика та священичого люду, видимо показує жертовні узи, які поєднують цю дійсність з Христовою жертвою».

Все це також виражається в молитві над дарами, в якій священик «просить у Бога прийняти ці дари, які Церква Йому приносить, призиваючи плоди чудесного обміну між нашою нуждою та Його багатством». «Нехай же духовність жертвування собою, якої нас навчає ця частина Святої Меси, зможе просвітити наші дні, стосунки з іншими, все, що ми робимо, страждання, з якими зустрічаємося, допомагаючи будувати земне місто в світлі Євангелія», – побажав Святіший Отець.