Папа побажав монахиням залишатися простими і щедрими та похвалив їхню “мовчазну працю”

Приймаючи духовних послідовниць святого Шарля де Фуко, Папа Франциск заохотив їх прийняти виклик Христової любові, що полягає у відкиненні зосередження на собі та звикання, щоби вміти відкриватися на того, хто потребує допомоги.

Шукання Бога, свідчення Євангелія та любов до прихованого життя – це елементи, які характеризували досвід святого Шарля де Фуко і які Папа Франциск вказав як дороговкази у своєму слові до Малих Сестер Ісуса, приймаючи їх у понеділок, 2 жовтня 2023 р., з нагоди їхньої Генеральної Капітули.

Пізнання любові через адорацію

Святіший Отець вказав на те, наскільки важливо плекати слухання Божого слова в адорації перед кивотом, адже таким чином «серця відкриваються на дороги Бога, Який не чинить насильства над людьми, але надихає на креативні думки та почуття відданості, доступності та служіння». «Ісус пропонує вам свою любов, і тільки від вас залежить, чи приймете цей виклик, відкинувши громіздкі амфори самодостатності та звичок, само собою зрозумілих рішень і навіть певного песимізму, який ворог Бога і людини завжди намагається навіяти, особливо тим, хто приніс своє життя у дар», – сказав він, підкреслюючи, що саме у світлі Божого слова можемо розпізнати прагнення Ісуса, щоб здійснювати їх через завдання, дані настоятелями.

Свідчення через піклування

Якщо йдеться про свідчення, то Папа нагадав черницям про заклик натхненника проголошувати Євангеліє своїм буттям, щоб Ісус проглядався через них. «Піклуватися про інших, давати потребуючим, не чекаючи, поки вони попросять – це ознаки любові до Нареченого, характерні риси вашої турботливої близькості до найменших, в яких Він присутній. Близькість. Вона дуже цінна в такому суспільстві, як наше, де, незважаючи на достатність засобів, замість примноження добрих справ, здається, що черствіють і замикаються серця. Близькість є спонтанною, ось що важливо, вона походить із спонтанності серця», – сказав Святіший Отець, заохочуючи до «тактовної близькості», яка є викликом у світі, наповненому байдужістю. Бо свідчення полягає в тому, щоби «бути милосердними, лагідними, покірними з усіма людьми: цього ми навчилися від Ісуса. Не бути войовничими ні з ким», – додав він.

Приховане життя

Врешті, третім елементом є любов до прихованого життя. Послідовницям духовного досвіду святого Шарля де Фуко, які сформували свою спільноту через двадцять років після його смерті, Наступник святого Петра вказав на «Назаретську дорогу», тобто на те, яку «вказав Бог, коли зрікся своєї величі та став малим, щоби розділити життя малих». «Це прекрасно, це важливо: дорога прихованості – це дорога Бога. Ви не є черницями для того, щоб рекламувати себе: чим більше прихованого, тим більше божественного. І далі плекайте це, йдеться про могутнє пророцтво для нашого часу, забрудненого бажанням показати себе і дбанням про зовнішнє», – сказав Папа, зауваживши, що старатися показати себе кращими, від того, якими ми є насправді – не від Бога.