Папа про необхідність роздумувати над днем свого відходу

Проповідуючи під час Святої Меси у вівторок, 19 травня 2015 р., Папа Франциск заохотив слухачів задуматися над днем прощання зі світом, просячи у Святого Духа благодаті змогти ввірити у руки Небесного Отця все, що нам найдорожче. Спонукою до цих роздумів стали біблійні читання, в яких розповідалося про прощання Ісуса з апостолами перед страстями і прощання святого Павла з громадою Мілету перед від’їздом до Єрусалиму.

Проповідник зауважив, що в житті людини існують різні прощання, малі й великі, і з багатьма із них пов’язані страждання та сльози, як от у випадку переслідуваних, яких виганяють з рідних земель чи матері, яка проводжає сина на війну. Існує також «останнє прощання, яке всі ми повинні будемо зробити, коли Господь покличе нас на другий берег».

Папа вказав на те, що у згаданих біблійних текстах мова йде про оті великі прощання. І тоді святий Павло ввіряє у Божі руки тих, кого покидає. Подібно й Ісус поручає апостолів Отцеві, просячи берегти їх. Христос і апостол роблять своєрідний підсумок життя, говорячи про, що вони зробили, а тепер прийшов час передати все це у Божі руки.

«Думаю, що ці два образи – Павло, який плаче, стоячи навколішки на березі моря, оточений тими, які прийшли з ним попрощатися, й Ісус, сумний, адже іде на страсті, в товаристві апостолів – можуть допомогти нам замислитися і над нашим прощанням», – сказав Святіший Отець, – заохочуючи задуматися над тим, чи будемо готові в цю хвилину ввірити Богові своїх найдорожчих, ввірити Богові себе самих?

По-італійськи слово «прощавай» звучить «addio», й етимологічно означає ввірення Богові. Звернувши на це увагу, Папа закликав просити у воскреслого Христа благодаті Святого Духа, аби «навчитися цього слова, навчитися вимовляти його з усією серйозністю», тобто, ввірити Богові свою душу, власну історію, найдорожчих осіб, ввірити все Богові.