Папа про подружні процеси: служіння милосердя для віднаходження спокою сумлінь

«В особливий спосіб слід поставитись з великою увагою та правильно аналізувати два нещодавніх Motu proprio: Mitis Iudex Dominus Iesus і Mitis et misericors Iesus, щоб застосовувати нові процедури, які вони визначають», – мовив Папа Франциск, приймаючи у суботу, 25 листопада 2017 р., учасників формаційного курсу щодо нового подружнього процесу та процедури «Super Rato», організованого Римською Ротою, що є одним із трьох найвищих трибуналів Апостольського Престолу, компетентним у подружніх справах.

Вселенський Архиєрей підкреслив, що ці два юридичні документи є наслідком синодальних засідань та виявляють синодальний метод у розгляді подружніх справ. «Перед гострими питаннями, які стосуються євангелізаційної місії та спасіння душ, важливо, щоб Церква дедалі більше відновляла синодальну практику першої єрусалимської спільноти, в якій Петро разом з іншими апостолами та усією спільнотою під дією Святого Духа намагались діяти згідно із заповідями Господа Ісуса», – сказав він.

Свідками цього ми стали під час синодальних Асамблей на тему сім’ї, де, у дусі сопричастя та братерства, представники колегії єпископів, що прибули з різних куточків світу, з’єднались разом, щоб вислухали голос християнської спільноти та обговорити, призадуматись та проаналізувати теми сім’ї та подружжя. Синод мав на меті підтримати та захистити християнське подружжя й сім’ю. Синодальні Отці уважно приглянутись до ситуації та розвитку сімей у цілому світі у наш час, призадуматись над тим, як сьогодні в різних куточках світу відбувається приготування до подружнього життя, над ситуацію тих подруж, які страждають з причини кризи їхнього подружжя, над вихованням дітей та іншим.

Звертаючись до учасників формаційного курсу, який цими днями проходив у Римі, Глава Католицької Церкви заохотив їх аби, повернувшись до своїх церковних спільнот, вони були місіонерами та свідками синодального духу, щоб, таким чином, за допомогою милосердної любові зміцнювати віру Божого народу. Він зазначив: «Синодальний дух та душпастирське утішення повинні стати формою вашого діяння у Церкві, особливо у цій дуже делікатній сфері, якою є подружжя, що перебуває у пошуку правди про подружній статус подругів».

Поводячись таким чином, на думку Святішого Отця, учасники курсу зможуть стати співпрацівниками своїх Єпископів, яким нові норми визначають особливу роль, зокрема, у короткому подружньому процесі, в якому вони є суддями з уряду у своїй дієцезії чи єпархії. Вони покликані бути близькими та чутливими до самотності і страждань тих вірних, які очікують від церковної справедливості компетентної та дієвої допомоги у віднайдені спокою свого сумління та Божої волі, щоб вони були наново допущені до прийняття Пресвятої Євхаристії.

А говорячи про важливість організованого формаційного курсу, Папа підкреслив: «Він є виявом Церкви, яка здатна прийняти та вилікувати тих, що у різний спосіб зранені життям і, в той же час, є закликом до заанґажування на користь захисту подружнього вузла».

Оскільки у наш час існує дуже багато подружніх пар, що переживають кризу свого подружжя та зранені своїм подружнім станом, після двох років моменту промульгації вищезгаданих Motu proprio, Папа Франциск, застосовуючи свою владу та служіння Єпископа Риму та Наступника Святого Апостола Петра, виявив бажання внести певні остаточні уточнення деяких головних аспектів цих канонічних документів щодо подружжя, зокрема, того, що стосується особи дієцезіяльного/єпархіального Єпископа як особистого та єдиного судді в короткому процесі визнання недійсності подружнього союзу.

Папа пригадав, що саме Єпископ місця є суддею для своїх вірних, навіть, якщо часто він делегує трибуналам свою суддівську владу. Виключна та персональна влада дієцезіяльного/єпархіального Єпископа в короткому процесі визнання недійсності подружжя безпосереднього опирається на еклезіологію ІІ Ватиканського Собору.

В короткому процесі для правосильності необхідно, щоб були здійснені дві умови: єпископський сан та буття Головою дієцезіяльної/єпархіальної спільноти вірних (пор. ККП кан. 381 § 2), в іншому випадку, процес повинен відбуватись згідно звичайної процедури. Але також необхідно пам’ятати, що короткий процес – це не вибір, який дієцезіяльний/єпархіальний Єпископ може зробити, але обов’язок, який на нього покладений єпископськими свяченнями та отриманою missio canonica. Детально описуючи, як на різних етапах повинен відбуватись короткий процес, він наголосив, що довірення всього короткого процесу міждієцезіяльному трибуналові може викривити та обмежити роль Єпископа як батька, голови та судді своїх вірних.

Серед іншого, Вселенський Архиєрей підкреслив, що милосердя, яке є одним із головних критеріїв, що запевняє спасіння, вимагає від дієцезіяльного/єпархіального Єпископа якомога швидше впровадити в життя Церкви короткий процес. Він звернув увагу також на доступність та безкоштовність, мірою можливості, таких процесів, зокрема, для бідних, яких Церква повинна любити більш за все.