Папа про роль громадянського суспільства в стосунках з державою та ринком

Думками про дві «особливі причини», які спричиняються до поглиблення суспільного виключення та екзистенційних периферій, Папа Франциск поділився з учасниками семінару, організованого Папською Академією Соціальних Наук на тему: «Змінювати взаємини між ринком, державою та громадянським суспільством», приймаючи їх у п’ятницю, 20 жовтня 2017 р., в Апостольському палаці у Ватикані.

Насамперед, Глава Католицької Церкви вказав на систематичне та нестримне зростання нерівності та визискування планети, яке випереджує зростання прибутків та багатства. Але нерівність та визискування, за його словами, не є фатальністю, тому що залежать не лише від індивідуальної поведінки, але й від правил, які для себе встановлює суспільство. Адже від того, «яким чином різні сектори спроектовані», залежить те, «яким чином прибутки та багатства розподіляються між тими, які брали участь в їх виробництві».

Іншою причиною суспільного виключення Святіший Отець назвав «працю, що не є гідною людської особи». Він пригадав, що в епоху першої соціальної енцикліки «Rerum novarum» (1891) відстоювалося «справедливу зарплатню для робітника». Сьогодні ж, як зауважив він, крім цієї «священної вимоги», запитуємо себе про те, «чому ще й досі не вдалося впровадити в життя» написаного в Конституції Другого Ватиканського Собору «Gaudium et spes»: «Слід пристосувати ввесь виробничий процес до вимог людської особи та форм її життя».

«Створення нової праці потребує, насамперед протягом цього періоду, відкритих та винахідливих людей, братерських стосунку, наукових пошуків та інвестицій у розвиток чистої енергетики для подолання викликів кліматичних змін. І це сьогодні є конкретно можливим. Необхідно визволитися від публічних і приватних лобіювань, які захищають часткові інтереси, й слід також подолати форми духовних лінощів. Необхідно, щоб політична діяльність була дійсно поставлена на служіння людській особі, спільному добру та пошані до природи», – наголосив Папа Франциск.

На думку Святішого Отця, викликом, який слід прийняти, є відважні старання, спрямовані на те, аби переступити через переважаючий сьогодні суспільний порядок, перемінюючи його зсередини. «Ми повинні, – пояснив він, – вимагати в ринку не лише ефективності у виробництві багатств та забезпеченні сталого зростання, але також і стати на служіння цілісному людському розвиткові. Ми не можемо приносити в жертву на вівтарі ефективності – “золотого тільця” нашого часу – такі фундаментальні цінності, як демократія, справедливість, свобода, родина, створіння. По-суті, нашою метою повинно бути “цивілізувати ринок” у перспективі етики, приязної до людини та її середовища».

У цьому світлі Глава Католицької Церкви вказав також на переосмислення ролі держави-нації в новому контексті, яким є глобалізація, що «глибоко змінила попередній міжнародний порядок». Сьогодні держава вже не може сприйматися, як «єдиний і ексклюзивний носій спільного добра», стаючи на заваді проміжним формам громадянського суспільства «виражати увесь свій потенціал». Це було б порушенням принципу субсидіарності. В цій ситуації викликом є також і те, «як погодити індивідуальні права із спільним добром».

«У цьому сенсі, – підсумував Папа, – специфічну роль громадянського суспільства можна порівняти до тієї, яку Шарль Пеґі відводив для чесноти надії: немов молодша сестра, вона стоїть серед двох інших чеснот – віри й любові – тримаючи їх за руки й тягнучи вперед. Мені здається, що такою має бути позиція громадянського суспільства: “потягати” вперед державу й ринок, аби вони переосмислювали рацію свого існування та спосіб діяння».