Папа: прощати, аби отримати прощення

Виголошуючи чергову катехизу про молитву «Отче наш» під час загальної аудієнції, Святіший Отець вказав на тісний взаємозв’язок між отриманням Божого прощення і здатністю прощати ближнім.

Під час загальної аудієнції у середу, 24 квітня 2019 р., Папа Франциск знову повернувся до п’ятого прохання молитви «Отче наш» «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим» (Мт 6, 12), пояснюючи його другу частину.

Приязні стосунки з Богом і ближніми

Святіший Отець пригадав попередню катехизу про молитву «Отче наш», в якій йшлося про те, що ми всі є боржниками Бога, якому завдячуємо життям й численними благодатями, та боржниками інших людей, які створили умови для нашого добробуту. Тому в наших молитвах ми повинні вчитися дякувати Богові, а також просити прощення за наші гріхи й недоліки. Папа наголосив, що вже самого прохання «Прости нам довги наші» було б достатньо, але Христос бажав додати до нього ще одне, в якому дає зрозуміти, що приязні стосунки з Богом відображаються на наших стосунках з ближніми. Таким чином, ці два прохання стають одним цілим.

Милосердя Бога спонукає нас до прощення

За словами Наступника святого Петра, кожен християнин знає, що Бог милосердний і прощає гріхи тим, що каються. Христос постійно нагадував своїм учням про Боже милосердя, зазначаючи, що на небі є більше радості від одного грішника, що кається, аніж від багатьох праведників, які не потребують покаяння (пор. Лк 15, 7. 10). «Але той, хто багато отримав, повинен вчитися давати багато», – наголосив Папа, пояснюючи, що саме тому Христос, відразу після того, як навчив своїх учнів молитви «Отче наш», вибирає із семи висловів саме той, в якому йдеться про прощення, пояснюючи його: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6,14-15).

Просити в Бога допомоги, аби прощати 

«Я ніколи не прощу тій людині», – такі вислови, за словами Наступника святого Петра, вказують на те, що людина закриває перед собою двері також і для Божого прощення. Він навів приклад, який розповів йому один священик: його покликали посповідати й уділити Святу Тайну Єлеопомазання старенькій жінці, що була при смерті. Вона не могла говорити та тільки кивала головою на запитання священика. «Ви жалієте за свої гріхи?» – питав він і вона ствердно кивала головою. «Прощаєте іншим?» – було друге запитання, на яке літня жінка на смертному ліжку відповіла: «Ні». Для того священика, за словами Папи, це був жахливий досвід. «Якщо нам важко простити, – наголосив Папа, – ми повинні просити в Бога сили, взиваючи: Господи, допоможи мені прощати».

Якщо ми не прощаємо, не будемо прощені

Святіший Отець пригадав євангельську притчу про слугу, який був винен своєму цареві багато грошей. Після того, як цар змилосердився над ним і простив йому борг, слуга з гнівом накинувся на свого боржника, який був йому винен набагато менше грошей. Тому цар, дізнавшись про це, виносить слузі вирок. «Якщо ти не намагаєшся прощати, – зазначив Папа, – не будеш прощений; якщо не намагаєшся любити, не будеш люблений».  

Не справедливість, а прощення

«Христос впровадив у людські стосунки силу прощення», – наголосив Вселенський Архиєрей, пояснюючи, що у житті не все можна вирішити справедливістю. І, насамперед, там, де потрібно зупинити зло, хтось повинен любити більше, ніж належиться, аби відкрити дорогу благодаті. Він додав, що давній принцип «око за око» Христос замінив принципом любові: те, що Бог дав мені, я віддаю іншим. Папа закликав кожного замислитися над тим, чи ми здатні прощати, і якщо ні, то просити Бога про ласку прощення.

«Бог дарує можливість кожному християнинові написати історію добра в житті своїх братів, – наголосив на завершення Папа, – а особливо тих, хто вчинив щось неприємне, чи помилився. Словом, обіймами, чи усмішкою ми можемо передати іншим те найцінніше, що ми отримали – прощення».