Папа: прямувати дорогою служіння милосердя – найкраще свідчення віри

Згідно зі звичаєм, повернувшись із Монголії, Папа Франциск першу після цього зустріч з паломниками присвятив підбиттю підсумків своєї Апостольської подорожі.

«Чому Папа їде так далеко, щоб відвідати невелику паству віруючих?» – таке запитання Папа Франциск поставив на початку загальної аудієнції в середу, 6 вересня 2023 р., пропонуючи паломникам свої роздуми щодо цього та підбиваючи підсумки своєї 43-ї Апостольської подорожі. Повернувшись у понеділок із Монголії, Святіший Отець склав подяку всім, хто супроводжував його візит молитвою та всім, хто приклався до організації подорожі та його успішного перебігу, згадуючи про представників влади, монгольського суспільства та місцевої Католицької Церкви.

Бог дивиться на серце

«Сьогодні я хотів би провести вас у серце цієї подорожі», – сказав Папа, зауваживши, що тому, хто запитує про причини відвідин такої незначної групи вірних, він відповість: «Бо саме там, далеко від прожекторів, ми часто знаходимо знаки присутності Бога, Який дивиться не на зовнішність, а на серце». За Його словами, Господь шукає «простих сердець тих, хто його шукає та любить без того, щоб нахвалятися та вивищуватися над іншими». «І я мав благодать зустріти в Монголії смиренну і радісну Церкву, яка перебуває в серці Бога, і я можу засвідчити їхню радість від того, що протягом кількох днів вони також перебували в центрі Церкви», – додав Наступник святого Петра.

Сенс «католицькості»

Святіший Отець розпочав із того, що нагадав про «зворушливу історію» цієї спільноти, яка народилася «завдяки Божій благодаті із апостольської ревності, про яку ми роздумуємо в цей період, деяких місіонерів», які 30 років тому вирушили в невідому їм країну, вивчили мову, хоч самі походили з різних країн, і так започаткували «згуртовану й насправді католицьку спільноту». «Таким, власне, є значення слова “католицький”, що означає “вселенський”. Але це не універсальність, яка гомологізує, а універсальність, яка інкультурує. Вселенськість, яка інкультурується. В цьому і полягає католицькість: втілена вселенськість, інкультурована, яка бачить добро там, де вона живе, і служить людям, з якими вона живе», – пояснив Наступник святого Петра.

Найкраще свідчення віри

Отож, саме так народилася «ця молода Церква», ступаючи дорогою служіння милосердя, «що є найкращим свідченням віри». В цьому контексті Папа згадав про те, що завершальним актом програми його візиту була інавгурація «Дому милосердя» в Улан-Баторі, що є «візиткою цих християн», але також «закликає кожну громаду бути домом милосердя», тобто, «відкритим і гостинним місцем, де страждання кожної людини можуть без сорому вступити в контакт з Божим милосердям, яке підіймає і зцілює». «Таким є свідчення Монгольської Церкви з місіонерами з різних країн, які почуваються одним цілим з народом, раді служити йому і відкривати для себе його красу», – сказав він.

Духовне й культурне багатство

Святіший Отець зазначив, що він мав нагоду «трохи відкрити цю красу». Він, зокрема, подякував за міжрелігійну та екуменічну зустріч, яка відбулася в неділю. «Монголія має велику буддійську традицію, з багатьма людьми, які в тиші щиро і радикально живуть своєю релігійністю, через самовідданість і боротьбу зі своїми пристрастями. Подумаймо, скільки насіння добра непримітно, проростає в саду світу, в той час як ми зазвичай чуємо лише про те, як говорять про галас падаючих дерев!» – сказав він, наголошуючи на важливості того, щоби вміти помічати та визнавати добро, в той час як ми, натомість, «цінуємо інших лише мірою того, наскільки вони відповідають нашим ідеям».

Розширити наші горизонти

«Я побував у серці Азії, і це пішло мені на користь. Корисно вступати в діалог з цим великим континентом, вловлювати його послання, пізнавати його мудрість, його спосіб дивитися на речі, сприймати час і простір. Мені було корисно зустрітися з монгольським народом, який береже своє коріння і традиції, шанує старших і живе в гармонії з довкіллям: це народ, який поглядом вдивляється в небо і відчуває подих творіння», – сказав на завершення Папа Франциск, заохочуючи слухачів, «думаючи про безмежні, мовчазні простори Монголії», піддатися спонуці «розширювати межі нашого погляду», щоб бути здатними «бачити добро, що є в інших, і спроможними розширювати свої горизонти».